Глава 9. Новий Наглядач

Сцена 1. Світанок над розвалинами

Перші справжні промені ранкового сонця пробивали розбитий дах Першої Майстерні, розрізаючи залишкову кіптяву на прозорі золоті смуги. Вони падали на купу сірого попелу, що лишилася від Верховного Купченка, і на залізне начиння, яке століттями накопичувалося на важких дубових столах.

Сморід сірки та отрути повільно вивітрився. Повітря ставало чистим, вогким і прохолодним — звичайним міським повітрям передсвітанкової години.

Макс повільно опустився на край гранітного Вівтаря, не знімаючи з плечей важезного ножена з Клинком Мовчання. Права рука все ще злегка німіла від ліктя до кисті, але пекучий біль зник остаточно. Живиця баби Ганни зробила свою справу — сталь спала, вгамувавши свій голод кров'ю лихваря та його варти.

Лада підійшла до нього, струснувши з попелястого волосся залишки сажі. Вона подивилася на своє зап'ястя: тонка біла смужка на шкірі більше не сяяла і не пульсувала.

— Тіньовий Ринок зараз замерз у очікуванні, — мовила дівчина, вказуючи на глибокі тунелі, що йшли від майстерні вглиб підземелля. — Новина про падіння Купченка вже рознеслася найнижчими ярусами. Дрібні біси, торговці й істоти Порогу ховаються по норах. Вони чекають, хто прийде призначати нові відсотки та правила.

Макс витяг із кишені два срібні ключі — один масивний із закованим суглобом Вадима Чорного, а другий тонкий і важкий, знайдений у попелі Купченка. Вони стиснулися в його долоні з тихим, холодним передзвоном.

— Жодних відсотків більше не буде, — сказав Макс. — А правила змінюються з сьогоднішнього дня.

Сцена 2. Повернення на третій поверх

Коли вони повернулися до провулка біля квартири №14, фіолетовий купол над кварталом повністю розсіявся. Звичайне місто прокидалося: десь удалині торохтів перший ранковий трамвай, за рогом двірник замшіло шкреб асфальт мітлою, а з сусідньої пекарні нісся аромат свіжого житнього хліба.

Для мешканців Верхнього Міста цієї жахливої ночі просто не існувало. Вони бачили лише густий туман за вікнами.

У під'їзді на третьому поверсі чекала баба Ганна. Вона стояла біля дверей своєї тринадцятої квартири, загорнута в стару вовняну хустку, і тримала в руках запалену воскову свічку.

Коли вона побачила Макса з Мечем за спиною та Ладу поруч із ним, її єдине здорове око широко розплющилося, а свічка в руці затремтіла.

— Купченка більше немає, Ганно, — коротко мовив Макс, зупиняючись на сходовому майданчику. — І Орди на Згарищі теж.

Стара повільно опустила свічку й глибоко, зі свистом видихнула. На її зморшкуватому обличчі вперше з'явилася подоба полегшеної усмішки.

— Значить... печатка більше не потрібна?

— Вона потрібна, — відповів Макс, повертаючи ключ у замку своєї квартири. — Але тепер її контролюю я. Двері до підвалу зачинені. А кожен, хто спробує вийти на Верхнє Місто зі своїми порядками, матиме справу з Клинком Мовчання.

Ганна мовчки вклонилася йому — глибоко, майже до самої підлоги, як колись вклонялися Вартовим Порогу, і тихо зачинила за собою двері тринадцятої квартири.

Сцена 3. Новий шар штукатурки

Усередині квартири №14 панував спокій.

Вікна були цілими — магічна хвиля розбила лише шибки на Згарищі, а тут, завдяки запечатаному проходу, кімната лишилася недоторканою. На стіні, де раніше стирчали шість шарів старого паперу та проклятих рун, сохла рівна сіра штукатурка.

Макс зняв із плечей важкий меч і поставив його у куток біля робочого столу. Поруч із ним він поклав обидва срібні ключі.

Лада підійшла до вікна й розчинила його настіж. Свіжий ранковий вітер уривався в кімнату, виганяючи залишки застояного пилу та важкого озону.

— Що ти робитимеш далі, Наглядачу? — запитала вона, повертаючись до нього.

Макс узяв з підлоги валик, відро з білою фарбою та витер чоло рукою.

— Спочатку я закінчу ремонт у цій кімнаті, — сказав він із сухою усмішкою. — А потім ми спустимося на Тіньовий Ринок і пояснимо місцевим торговцям, як правильно поводитися, коли поруч живе новий сусід.

Він занурив валик у фарбу й зробив перший широкий, білий мазок по сірій стіні.

Шостий шар був назавжди перекритий новим.

Дорогі читачі!

Якщо вам подобається історія Макса, похмура атмосфера темного міського фентезі та таємниці «Срібла на грані темряви» — обов'язково підписуйтесь на сторінку автора (Іліс Вейн) та додавайте книгу до своєї бібліотеки/читалки!

Ваші вподобайки, коментарі та підтримка надихають писати нові, ще більш насичені та динамічні глави. Попереду на Макса чекає розкриття головних таємниць Тіньового Ринку!