Розділ 5

Новий король

- Ви, так, ви, шановний канцлере Теофіле! Адже король хотів вас звільнити з посади! Він жалівся мені на те, що до нього доходять чутки про ваші брудні фінансові махінації! Королівство на грані великої й затяжної кризи! І все завдяки вам! Третій міст недарма так сильно зруйновано. Не лише вплив вішапів! Гроші на ремонт, виділені королівською казною, вилетіли в трубу! Вірніше, у труби ваших чотирьох залізоробних мануфактур біля Чапельних гір! Панові канцлеру була вигідна смерть короля! Бідний батько! – Жанко схлипнув.

- Наклеп! – закричав чоловік, котрий сидів біля Її Величності королеви. – Брудний і нічим не підтверджений наклеп! Всі гроші, виділені королівством, укладено в ремонт моста! Я особисто готував документи і можу представити їх будь-кому для перевірки! Жанку, у нас із тобою давні непорозуміння. Про це всі знають, але не треба звинувачувати мене аж у такому! Підняти руку на Його Величність? Та ніколи! Я й мухи не ображу! - канцлер схопився на ноги й люто обурювався й репетував на блазня, аж слина з рота летіла. – Якщо вже й говорити про те, кому вигідна смерть короля, то це наша бідна Її Величність королева Грацина-біла. В жодному разі не хочу вас образити чи зачепити, міледі, - поглянув він на жінку поряд, - але.., - канцлер раптом затих. Сів назад на стілець і втомлено закінчив. – Ми пам’ятаємо, що король наказав стратити вашу рідну сестру за подружню зраду. Ви з нею дуже були близькі...

Королева Грацина-біла впродовж усього часу після смерті короля сиділа тихо й спокійно. Здавалося, її зовсім не обходить те, що відбувалося навколо. Але тут вона подала голос:

- Так, я рада, що цей нестерпний чоловік нарешті помер, - її голос звучав тихо й беземоційно. – Помста не для мене. Я слабка й немічна, от Грацина-чорна була справді сильною жінкою... Насмілилася кинути виклик цьому жорсткому й грубому чоловікові, якого ви називали королем. Так, відчуваю задоволення, що він помер. Але... це зробила не я, - жінка знову надовго замовкла.

Всі сиділи тихо й зніяковіло. Напевно, тут знали, як королева ставилася до свого чоловіка, бо ніхто не здивувався. Лише Джонатан-білий тихо зітхнув після слів матері.

- А чому це ви, поліцисте Арнольде-білий, одразу аж так заметушилися?! – раптом істерично вискнула Ґрета-біла, котра не заспокоїлася, а навпаки, мабуть, накрутила себе. – Ви теж були присутні тут, поряд з усіма на цій вечері! Так само, як інші, могли щось укинути в склянку Його Величності! Й склянку ту принести! Як і королівський маг Едвард! Ми всі в однаковій ситуації! По-моєму, тут лише ми з сестрою не бажали смерті його величності!

Поліцист Арнольд-білий поморщився.

- Вам, герцогине Ґрето-біла, з усією повагою, радив би краще помовчати! Адже ви тільки й чекали, коли король помре! Всі знають про вашу домовленість із принцом Джонатаном-білим про одруження. «Коли король помре, принц Джонатан-білий успадкує трон і стане королем Мікстеї, він відмінить дурні й непотрібні шлюби з незнайомками та ще більш непотрібний ритуал з вішапами! Ми, нарешті, одружимося! Яке нам діло до тих мостів і тих вішапів? Поїдемо з Джонатаном-білим жити в Гранат. Там зробимо столицю! Я вже все розпланувала! Принц давно в моїх руках! Та для нього це за щастя, що на нього звернула увагу така, як я, тобто, такі, як ми з сестрою! Він же каліка!», - чи не ваші це слова, герцогине? До речі, майже дослівні! Мої люди з поліції не дарма отримують гроші на роботі! Ми все про всіх знаємо! – поліцист був злий, як собака.

- Ґрето, - вигукнув Джонатан-білий, - ти так казала? Як? Адже...

Він обурливо подивився на дівчину. Та заметушилася:

- Джонатане, звичайно ж, ні! Все зовсім не так! Слова перекручено! Поліцист спеціально хоче мене очорнити, відчуваючи, що ти мене кохаєш! Адже зараз ти станеш королем і почнеш змінювати все в палаці й королівстві! Він хоче прибрати невигідних йому людей біля тебе! А нас із Ґретою-чорною, - вказала дівчина на сестру, - він та його братик ненавидять із тих самих пір, як ми тільки тут з’явилися!

- Неправда! – почав заперечувати поліцист Арнольд-чорний, другий брат. – Це ви не перекручуйте!

- Досить! – Джонатан-білий облишив мою руку, різко піднявся й пройшов до столу. – Батько мертвий. Його не повернеш. Залишимо розслідування справи професіоналам. Королівський маг Едвард зараз усіх перевірить на використання магічних вмінь, навіть слуг! – Джонатан-білий зиркнув на дворецького, той кивнув. – Поліцисти Арнольд-білий та Арнольд-чорний робитимуть свою справу, і ми виконаємо всі їхні прохання й накази, якщо такі виникнуть. Потім всі повернуться до своїх покоїв. Я забороняю сьогодні вночі і завтра до обіду будь-кому виходити з палацу! Це стосується всіх без винятку! – принц гостро зиркнув на канцлера, котрий хотів щось заперечити. – У нас є траденси. Все необхідне можна отримати через них. А зараз ми готуємося до погребіння мого бідного батька, короля Фредеріка-білого. І шлюбну церемонію з принцесою Еделіною-сірою я переносити не буду! Вона відбудеться, як заплановано: о третій по полудні! Як і ритуал з вішапами!

- Слухаюся, Ваша Світ.., Ваша Величносте, - промовив поліцист Арнольд-білий і вклонився принцові вже, як королю.

Те ж саме зробили всі слуги та дворецький. Присутні вельможні гості, які сиділи за столом, почали повільно підніматися й кланятися Джонатану-білому. Навіть Джонатан-чорний схилив голову, але не втримався від шпильки:

- Що ж, це мало коли-небудь статися. Вітаю, Джо! Ти став королем, і тепер переходимо на новий рівень нашого з тобою... е-е-е... спілкування.., - він ще раз вклонився, неохоче додавши. – Ваша Величносте!