Глава 20

Різноманітність червоного різних відтінків навівала неприємні відчуття.

- Ця кімната створена, щоб лякати гостей, - сказала вона і присунулася ближче до чоловіка.

Несподівано вухатий, що раніше спав на спині, розвернувся до неї обличчям і широким жестом згріб до себе дівчину, притиснувши до свого потужного тіла.

- Гей, - хотіла обуритися Віка, але чуючи його мірне дихання і розслаблені заплющені очі, зрозуміла, що той спить.

- Щастить же деяким, можуть засинати за секунду, - прошепотіла вона, сумно зітхнувши.

Обличчя перед нею було умиротворено красивим. Очі не блищали холодом чи гнівом. Не знаючи характеру людини, можна було припустити, що перед вами чудовий взірець ідеального чоловіка.

- Ти такий милий, коли спиш, - додала вона і, розташувавшись зручніше в його руках, змежила повіки.

Вона лише встигла задрімати, але почувся стукіт у двері, що перервав сновидіння.

У кімнату ввійшли слуги, мовчазно розвісили одяг і так само вийшли. Від їхнього вигляду у Вікі мурашки побігли тілом. Наче роботи, без емоцій, точні злагоджені рухи.

- Вони мертві, - підтвердив її думки сонним голосом Міхаель.

- Як мертві? – Мороз навіть дихання затримала від такого відкриття.

– Вампіри їх підтримують своєю магією. Але не хвилюйся, ці не є небезпечними. Вони настільки повільні у бійці, що навіть черепаха втече.

- До чого ж неприємне місце, - зіщулилася дівчина.

Піднявшись, вона почала розглядати одяг, що принесли. Для неї вампір вибрав приталену ніжно-бежеву довгу сукню з великим розрізом на стегні. Просте, але зроблене зі смаком.

Для Темного ж синій костюм. Одяг фасоном та кольором ніяк не поєднувався.

- Дивно! - Здивувалася Віка. — Оланд має гарний смак, чому ж він не підібрав для нас парного одягу?

- На балу ти все зрозумієш! – посміхнувся ельф.

Він говорив так упевнено, наче добре знав господаря замку.

Підвівшись, вухатий почав одягатися.

- Поспішай! - Заявив дівчині. - Тут немає служниць, які могли б тобі допомогти одягнути сукню.

- А нам обов'язково переодягатися до балу? - Запитала Вікторія. Її дуже бентежила сукня. Відкриті руки та плечі, коли навколо море охочих поживитись твоєю кров'ю. Вона буде ніби торт на блюді.

- Оланд любить бали та маскаради, і не дозволить будь-чому поганому статися. Це його пристрасть. Але краще все ж таки тримайся до мене ближче.

Якщо навіть ельф спокійний і не проти повеселитися, чого вона тоді хвилюється?

Віка зайшла за ширму і швидко переодяглася. Як на ній сиділа сукня, та й загалом, як вона виглядала, побачити було неможливо. Дзеркал у гостьовій не передбачалося.

- Вампіри не люблять дзеркала! – з жахливою усмішкою пояснив Темний, побачивши її спантеличений погляд.

До призначеної години парочка при всьому параді спустилася вниз у бальний зал. Він був уже сповнений гостей. Лунала музика, вино лилося рікою.

Тільки чи вино? Мороз з жахом дивилася на келихи з криваво-червоною рідиною, підозрюючи, що там зовсім інший напій.

Коли вона побачила господаря, зрозуміла, про що говорив Повелитель. Вампір був одягнений у чорний костюм з бежевим оздобленням, саме того ж кольору, що і її сукня. Разом вони становили чарівну парочку.

- Ось же підступний тип, - посміхнулася Віка.

Тривоги її виявилися марними. Крім того, що довелося двічі танцювати з Оландом, інших пригод не було.

Цілком звичайний бал, як і в людей бував і в ельфів. Усі веселилися, пили, танцювали, точилися гучні бесіди.

Єдине, що непокоїло, це погляд вампіра. Він весь вечір не зводив з неї сумних очей. Кілька разів перетинаючи погляд з Темним, тоді між ними немов спалахувало полум'я. Але це тривало миті, і знову чоловіки напускали на себе непроникний вигляд.

Коли вечір добіг кінця, вампіри мирно розлетілися по домівках.

І все ж таки було щось дивне в тому, що господар замку не відпустив Повелителя з дружиною. Віка відчувала щось має статися.

- Дякую за чудовий вечір! - збираючись йти, сказав Міхаель. Він узяв під руку дружину і попрямував до виходу. - Нам вже час.

- Йдете на ніч? - здивувався вслід вампір.

Він не намагався зупинити, і це було незвичайно.

Секрет відкрився, варто було подружжю перетнути вхідні двері. Побачивши сотні очей, що стежили за ними з темряви, Темний із Вікторією зупинилися.

- О! - вийшов за ними слідом Оланд. – Мої друзі випили надто багато. Здається, їм не вистачає розваг.

Нахабно пояснив факт перебування кровососів у дворі його замку.

- Вам краще перечекати ніч, - дав «слушну» пораду, помахуючи келихом з бордовою рідиною.

- Здається, у нас немає вибору! – Міхаель глянув на господаря так, що у того мала кров у жилах застигнути, а не тільки в келиху.