Глава 17

- Скільки коштує ця кішка? – з'єхидцем спитав Міхаель, схилившись над кліткою і показавши пальцем на маленьку пустунку.

Вікусі було так соромно, що вона заплющила очі, вдавши, що те, що відбувається, її не стосується. Біглянка з неї нікчемна виявилася, навіть кілька днів не побула на волі.

- Вона продається лише з феєю! - відповів Гостроносий, задерши підборіддя.

- Плачу подвійно! - видав Темний, навіть не дочекавшись відповіді про ціну.

Контрабандист замислився, вперше уважно розглядаючи сірий комок що забився в куток.

Він уявити не міг, що ця кішка виявиться настільки цінною, що її захоче купити сам темний ельф.

Гарячково розмірковуючи скільки запросити за животину, він не зводив з неї очей.

- Тільки зі мною! - несподівано в розмову втрутилася фея, притулившись до нової подружки. І обома руками обхопивши її за шию, намагаючись задушити. - Кішечка продається тільки зі мною!

Повторила вона ще раз для більшої переконливості.

Міхаель глянув у вічі продавцю і здивовано простяг:

- Навіщо мені фея?

Від цього погляду в Гостроносого затремтіли піджилки, він відразу ж змінив свою думку, і навіть готовий був віддати животинку задарма, але в справу несподівано втрутився Фіс.

- Пане, беріть із феєю, - промовив він, посміхаючись на весь рот.

За життя його усмішка виглядала чарівною, і багато прекрасних дам ловилися на цю привабливу рису.

Але привид виглядав страшенно, посміхаючись чорним ротом, ніби намагаючись заковтнути живих.

- Фея, ще й садова, завжди знадобиться. Та й з її допомогою можна буде впливати на вперту кішку, - останню пропозицію він промовив дуже тихо, так, щоб чув лише Повелитель.

- Що ж, - підсумував ельф.– Я заберу обох.

Гостроносий швидко назвав ціну, і Міхаель не дивлячись жбурнув йому мішечок з грошима.

Контрабандист почав жадібно перераховувати монети, простягнувши покупцеві ключик від клітки.

Повелитель більше не звертав на те уваги. Він узяв ключ, підхопив клітку і попрямував у потрібному напрямку.

Перехожі, що траплялися по дорозі, шанобливо розступалися перед ним. А деякі кидалися в сторони з переляку. Темний давно звик до цього. Тут на межі кількох королівств зустрічалися вихідці з різних країн. Слава ж темних загарбників йшла далеко попереду них.

Зайшовши до пристойного готелю, замовив собі кімнату. Його прийняли без запитань, розкланюючись, наче їх відвідала сама вінценосна особа.

Піднявшись у номер, поставив клітку на стіл і, скинувши довгий плащ, що приховував його постать, сів навпроти. Відчинивши дверцята клітки, кивнув феї.

- Ти можеш бути вільна.

Але малеча не зрушила ні на крок.

- Я не залишу кішечку, - захникала вона, знову обійнявши ту так, що в кішечки перехопило подих.

Віка ледь витримувала прояви її прихильності.

Міхаель втомлений від тривоги та пошуків просто проігнорував фею.

- Ну, розповідай! - заявив він наказним тоном, впіривши злий погляд у втікачку.

«Я звичайна кішка і не вмію розмовляти!» - видала подумки Віка. Вона витримала погляд Темного навіть не моргнувши.

«Що якщо прикинутися простою кішкою? – спала на думку геніальна ідея. – Нічого не знаю, нікого не бачила, я не я…»

Нахабниця байдуже позіхнула, і почала вилизувати лапи.

Поруч тут же виявився привид.

- Ти не звичайна кішка, і ми це знаємо, - заявив він щасливо, підлетівши до клітки, і лякаючи своїм виглядом фею.

- Моє терпіння добігає кінця! – холодно продовжив Темний.

- Мяу! - відповіла кішка, нервово постукуючи хвостом.

- Ну, годі вже прикидатись, принцеса! – першим не витримав Фіс. – Я літав до бібліотеки королівського замку. Знадобилося багато часу, але все ж таки я відкопав відомості про твою рідну матінку. Вона була з роду Сріблястих кішок. Ти успадкувала її дар.

«Так ось у чому річ!» - подумала Віка, але вголос видала знову:

- Мяу!

Примара зареготав, Міхаель ледве стримував злість.

- Я випотрошу цю тваринку, якщо вона негайно не перетвориться на людину! – прошипів у гніві.

«Він ще й погрожує, – обурилася Вікторія та з байдужим виглядом відвернулася. – Ніхто тут вас не боїться!»

- До чого вперте створіння! - підсумував Властитель і, просунувши руку прямо в клітку, схопив кішечку за шкірку і витяг назовні.

«Прибери свої брудні руки!» - зашипіла кішечка і, вивернувшись, вп'ялася кігтиками в руку свого кривдника, при цьому видавши протяжне:

- Мяаааау!

- Уфф! - співчутливо простяг Фіс, дивлячись на червоні сліди, що залишились гострими кігтиками на світлій шкірі. - Це боляче!