Глава 11

- Що він зараз сказав? - Віка навіть не ворухнулася з люттю дивлячись услід вухатому. – Що за чоловік такий? Вперше зустрічаю настільки нахабне та самовпевнене створіння! Ще й совісті ні грама!

Поки вона все це обурено видавала в простір, з'явилася служниця.

- Пані! - скрикнула вона злякано, почувши останні слова дівчини. - Вам краще не вимовляти таких речей!

- Це чому? - обурилася Вікторія, все ще переживаючи роздратування після спілкування з чоловіком.

- Вас покарають за неповагу, - опустивши очі, заявила служниця.

Вона метушилася навколо господині, допомагаючи тій привести себе до ладу.

- Якщо вже кого й карати, то цього вухатого. Ось у кого ні граму поваги до людей, - відповіла їй Мороз.

- Я чекаю! – почулося з коридору.

Сесія від переляку підскочила на місці.

- Ти боїшся його, чи що? - обсмикнула прислугу Віка. - Всі ті байки про темних ельфів брехня повна. Перестань трястись.

Але та ще більше затремтіла.

Зрозумівши, що її слова мають зворотний ефект, дівчина кинула спроби, заспокоїти служницю.

Невдовзі вона була готова. Вийшовши на ганок мало не зіткнулася з чоловіком.

- Ви могли б мене не чекати, - зауважила йому холодно. - Я й сама дістануся.

- Чому Ви пішли з прийому? – не зваживши на її слова, раптом запитав Міхаель.

- Мені стало погано, Вам же служниця про все розповіла.

Задовольнила його ця відповідь чи ні, Віка так і не зрозуміла.

- Візьміть мене за руку, - несподівано запропонував Темний, простягаючи їй свою широку долоню.

- Дякую! - ввічливо відмовилася дівчина. – Я й так дійду!

Тяжко зітхнувши, наче втомившись від суперечок з нерозумною дитиною, ельф взяв її руку в свою. І в ту ж мить, не встигла дівчина і оком моргнути, як вони опинилися поряд із замком, де проходив прийом.

- Це що, магія? - прийшовши в повне захоплення, вигукнула Віка і подумки додала: "Так ось як він так швидко переміщається!"

- Ви ніколи не стикалися з магією? - здивувався не менше її Міхаель.

Зрозумівши, що потрапила в халепу, дівчина поспішила викрутитися:

- Стикалась звичайно, просто сама ніколи не відчувала на собі таке стрімке переміщення.

Ельф кивнув, ніби погодившись із її відповіддю, і повів дружину всередину.

“Фуух! Цього разу начебто пронесло» - видихнула Віка, прикривши очі.

Прийом відбувався як завжди. Деякі з гостей були вже неабияк п'яні, тому веселощі йшли повним ходом.

– Ах! – побачивши парочку, зрадів імператор. – А ось і наші наречені! Ви довго були відсутні!

І він пустотливо пригрозив обом пальчиком.

Мороз дивлячись на цей його жест мимоволі згадала вічно п'яного сусіда дядька Гришка. Той бувало, як прийме зайвого, молодь повчав, як жити треба. Пальцем погрожуючи і примовляючи: "Ай, ай, ай!"

Гості підтримали жарт правителя безладними хихиканнями.

Одній Жеолі було не до сміху.

Вона від ревнощів не знала, куди себе подіти. Очі так і палахкотіли вогнем.

- Не ревнуй! – несподівано почула поряд вкрадливим голосом. – Тобі це не личить!

Дівчина різко обернулася, насилу розглянула поряд неясну тінь.

- Відчепись, Фіс! – прошепотіла крізь зуби. - Звідки ти тут узявся?

Але Тінь явно був налаштований на пустотливий лад.

- Міхаель з неї очей не зводить! - продовжив він, літаючи над Жеолі. - Ця чоловічка тебе зробила!

Кожною своєю фразою, розпалюючи пожежу ревнощів у серці наложниці все сильніше.

- Шкода, що ти вже помер, із задоволенням убила б тебе ще раз! – гнівно видала йому дівчина.

Їй довелося відійти від натовпу подалі, щоб хтось випадково не помітив, як вона лається сама з собою, адже противний привид показувався вибірково. Зараз його бачила і чула тільки наложниця, для решти очей та вух він був прихований.

- Ти злишся? - Фіс розреготався. - А ти вже уявляла себе панною цих земель. Ця малеча швидко прибрала його до своїх маленьких долонь.

- Нікого вона ще не прибрала, - взяла себе до рук наложниця. - Він просто бавиться. Як тільки ця іграшка йому набридне, викине через непотрібність. А я завжди буду поряд!

- Ой, кажи, та не заговорюйся! – усміхнувся знову привид. - Видно ж, що вона серйозно зачепила Володаря. Як би тобі не виявитись зайвою!

- Зникни! - відмахнулася Жеолі і, зобразивши на обличчі штучну усмішку, повернулася до імператора.

На її жаль тут розмова все ще йшла про парочку, що була довго відсутня.

Вікторії теж ця балаканина була неприємна, вона воліла тихо стояти осторонь. Їй терміново треба було вигадати, як не допустити сьогоднішньої ночі здійснення планів Темного.