Глава 10

Як тільки Віка побачила двері жіночої кімнати, рвонула туди пропалом. Слуга, що дивився їй услід, подумав, що в дами стався розлад шлунку.

До її успіху, у приміщенні нікого не було. Не встигла Мороз ахнути, як стала кішкою.

Якби тварини могли покриватися холодним потом від переляку, бідолаха була б уже вся мокра.

- Встигла! - видихнула вона з полегшенням.

Трохи перевівши подих, визирнула в коридор. Ніби ніхто не помітив. Вона обережно, просто на м'яких подушечках лапок, пройшлася далі. Навколо снували лише слуги. В надії, що їй таки пощастило, і ніхто не помітив обернення, повернулася назад у дамську кімнату.

Застрибнула на високу мийку і зненацька побачила себе у дзеркалі.

«Яка я гарненька! - подумала, розглядаючи кішечку у відбитку. – Хутро сіреньке, майже сріблясте, а м'яке яке, пухнасте. Очі зелені з чорним обідком. Носик рожевий. Красуня!»

У коридорі за спиною почулися кроки, і Віка-кішка швидко сіганула у відчинене віконце.

- Фух! - розслаблено зітхнула вдруге. - Треба було пити зілля, що давала служниця.

Нарікала, згадавши про прислугу.

«До речі, де вона? - служниця зникла, як тільки Віку привели до зали з панами. – Може, на кухні?

Вікторія принюхалася і побігла на запах їжі, що ледь-ледь долинав сюди з віддаленої ділянки замку.

Треба було терміново щось робити. Чоловік у будь-який момент може виявити зникнення своєї благовірної.

Пробігаючи повз віконце, несподівано вловила дивну фразу, яка Мороз сильно зацікавила.

- Його Величність страшенно боїться магів, - сказала Жеолі, Віка відразу ж впізнала її голос.

- Так, людські маги зіпсували йому життя, - підтвердив хтось незнайомий. - Він навіть наказав зробити собі кулон, який починає світитися, якщо зблизька виявляється маг.

- Але я не помітила сьогодні на ньому кулона, - здивувалася наложниця.

- Це зрозуміло, - відповів незнайомець заспокійливим тоном. – Навіщо йому захист у суспільстві ельфів? Звідки в нас взятися людським магам?

- А що, коли нинішня дружина Міхаеля виявиться магом? – за цих слів Віка-кішка присіла на задні лапи.

- Але її перевіряли на наявність магії, - заперечили тій.

- Можливо, вона майстерно зуміла приховати свої здібності, - посміхнулася Жеолі.

- У такому разі, якщо це виявиться - її стратять.

«Що ця гадина задумала?»

Віка не бачила виразу обличь осіб, які говорили, інакше б точно знала, що її здогад вірний і ці двоє замислили проти неї зло.

Сидячи під віконцем, кішечка глибоко замислилась. Скоро її відсутність стане помітною, і чоловік відправить когось на пошуки. Потрібно якнайшвидше повернуться до зали. Повертатися туди ніяк не хотілося, та й можливості вона поки що не бачила.

«Знайти служницю, випити зілля - це зараз першочергове завдання, - вирішила вона, продовживши шукати приміщення кухні. - Із зіллям їхні хитрощі на мене не подіють. Чи подіють?»

Перебуваючи в задумливому стані, кішечка добігла до будиночка, в якому все вирувало, кипіло, шипіло і приваблювало купою запахів. Слуги снували туди-сюди, проносячи повз кішку різні страви з шалено спокусливими ароматами.

Потягнувши носом услід таці з чимось смачним, Віка раптом відчула дикий голод. Наче тиждень перед цим не їла. Захоплена апетитними ароматами, кішечка забула куди прямувала, і побігла слідом за слугою.

Вона гналася за запахом по якихось коридорах, то піднімаючись сходами, то опускаючись униз, коли раптово виявила, що забігла до тієї самої зали, де проходив прийом імператора.

«Ось це я потрапила!» - подумала Віка-кішка задкуючи назад.

У цей момент їй на очі попався свій чоловік, який розмовляв з її служницею.

«Мою відсутність так швидко виявили? - злякалася Мороз. - Про що він говорить ?»

Спритно прошмигнувши повз гостей, кішечка підкралася до тих, хто розмовляв.

Її здогадки виправдалися, Темний розпитував прислугу про так недоречно зниклу дружину.

- Де ваша пані? - спитав він грізно, нависаючи над служницею, наче ліхтарний стовп над лавкою.

- Пане, їй стало погано, і вона вийшла на повітря подихати, - оком не моргнувши збрехала Сесія.

«Яка кмітлива! – подумала Віка. – Вчасно зорієнтувалася!»

- Погано? - перепитав ельф, і служниця присіла від страху.

- Мабуть, вона перепила вина. Хазяйка погано переносить такі напої, - ледь видавила вона з себе.

- Щоправда? - усміхнувся Повелитель ні краплі не повіривши. При ньому дружина пила дуже багато і почувала себе чудово. - Нехай негайно повертається!

Наказав він і додав, нахилившись до вуха слуги.

- Якщо вона не з'явиться найближчим часом, я сам за нею прийду!

- Так пане! - ледве дихаючи від страху, вимовила Сесія і швидко засеменіла до виходу.