Глава 9

У певний час з'явилися дівчата з одягом та прикрасами в руках.

Віку одягли в красиву ніжно-зелену сукню прямого крою, що розширювалося до низу, і приховувала кісточки, з вузькими і довгими рукавами по самі кисті рук. По краях рукавів, вороту та низу спідниці були вишиті химерні білі квіти. Вікторії вона шалено сподобалася, ніби хтось точно вгадав, підібравши потрібний тон одягу, таким чином обличчя дівчини стало ще свіжішим, з ніжним рум'янцем. Поряд з місцевими блідолицими красунями, вона здавалася повною життям і здоров'ям.

На жаль, у сукні вийшов і невдалий нюанс. Зверху воно ледве налізло, сильно обтягнувши груди, видно, місцеві красуні формами не відрізнялися.

Це дуже не сподобалося старшій із служниць, вона трохи постояла в роздумах, а після взявши широкий шовковий шарф, просто накинула його Віці на плечі, пристебнувши красивою шпилькою так, щоб приховати округлості, що надто випирали.

- Взагалі мені навіть дихати важко! - зробила їй зауваження Мороз.

- Пані доведеться потерпіти! - холодно посміхнулася та.

- Не доведеться! - скопіювавши її тон, заявила Віка.

Швидким рухом вихопивши ножиці в однієї з дівчат, взяла і просто зробила надріз на сукні, вивільнивши свої гарні груди.

Оточені в шоці ахнули.

Під сукнею була легка прозора сорочка, і вона зараз дуже вигідно вирізнялася в розрізі.

- По-моєму, дуже мило! - заявила Вікторія, повернувшись перед дзеркалом.

- Що ви зробили?! - відходячи від жаху, що вразив її, сказала старша служниця.

Вона з такою зневагою дивилася на Віку, ніби перед нею була якась неприємна комашка.

- Ви зіпсували коштовне вбрання! - тикнувши пальцем у розріз, видала, ледве стримуючи гнів.

- О! – хмикнула Віка. – Я вибачусь перед дизайнером, ну, чи хто там робив це вбрання. До речі, дуже погано було з його боку не зняти мірки.

Поставила вона на місце слугу, що зарвалася. Всі опустили голови, уникаючи її погляду.

- Моєму чоловікові повинен сподобатися такий крій! - усміхнулася дівчина, нагадуючи всім, що все-таки вона дружина Повелителя, і вони повинні ставитися до неї належним чином.

Старша служниця зблідла, проковтнувши пігулку, сухо видала:

- Закінчуйте одягати принцесу. Час не чекає.

І відійшла на кілька кроків, продовжуючи все спостерігати на відстані.

Дівчата зробили Віці високу зачіску та легкий макіяж. Зачіску, як і першого дня прикрасили квітами.

Коли принцеса була готова, її взявши під ліктики, повели до карети.

- Не варто! - висмикнула вона свої руки із захоплення. - Я цілком собі можу самостійно пересуватися.

Відмовившись від нав'язаної допомоги, супроводжувана з усіх боків недобрими поглядами, залізла в карету.

За нею з'явилася і Сесія.

- Пані! - прошепотіла служниця, пригнувши голову.

Вона з жахом дивилася на витівки своєї господині.

- Ви сьогодні нічого не їли, - продовжила вона, пересилуючи роздратування та страх. – Я захопила вам фруктів та чаю.

Сесія розклала на рушник виноград, і налила в чашу чай.

- Щось не хочеться, - згадавши про зілля, спробувала відмовитись Віка.

- Це необхідно, а то через голод і тісну сукню ви можете знепритомніти, і зганьбитися перед усіма цими ельфами, - промовила вона змовницьким тоном.

- Добре! – погодилася раптово Вікторія.- Взяла чашку і піднесла до губ.

Тільки пити вона не збиралася, лише чекала потрібної миті, щоб вилити вміст через невелике вікно.

Карету сильно хитало, в якусь мить вона нахилилася, служниця відволіклася від пані, намагаючись зберегти рівновагу і не впасти. Цим і скористалася Віка, швидко виливши чай ​​у віконце.

Піднісши чашку до губ, вдала, що випила.

- Дякую! – повернула прислугі порожню посудину. - Ти маєш рацію, мені дійсно стало краще.

Сесія, задоволена тим, що її пані випила зілля, остаточно заспокоїлася. Тепер їй можна не боятися, що принцеса наробить справ.

Діставшись до палацу, куди мав з'явитися імператор, Віка вибралася з карети і свиснула. Сама будівля була величезною, із сірого каменю з гострими шпилями та вежами, суцільно повита плющем, з яскравими червоними квітами.

- До чого ж гарні тутешні архітектори із садівниками! - виразила своє захоплення принцеса.

Їй не дали довго милуватися.

– Прошу! - Сказав слуга, що вийшов їх зустрічати.

Вікторія, у супроводі вірної служниці, пройшла за ним усередину. На превеликий подив, її завели в невелику кімнатку з диваном і каміном, і стелажем з книгами. Ось і вся скромна обстановка.

- Куди це мене привели? – запитала у слуги, що закривав двері.

Але той не відповів, з непроникним обличчям сховавшись по той бік.