Глава 8

Нарешті її погляд зупинився на камінній полиці, де поруч із келихами та пляшкою вина стояли різні статуетки.

Кішечка граціозно застрибнула на полицю. Підійшла до найближчої і обнюхала, то була фігурка якоїсь леді, можливо постать господині будинку, створена з матеріалу по запаху схожого на залізо, щоправда, позолочене зверху.

«Здається мені, ця штука з гуркотом упаде на підлогу, якщо їй трохи допомогти», - подумала зловтішно і лапкою зрушила на край.

Ще мить і статуетка, похитнувшись, полетіла вниз. Розбитися вона не розбилася, але галасу створила достатньо.

- Упс! - кішечка з передчуттям подивилася на зачинені двері.

Усі звуки у тій кімнаті стихли. Але через пару хвилин метушня знову відновилася.

- Ах так?! - хмикнула Віка-кішка і з особливим азартом почала скидати з полиці все поспіль. Гуркіт стояв такий, що й мертвого розбудить.

Із кімнати ніхто не з'явився. Віка насупилась, і занесла лапу над скляним келихом.

Тієї ж миті двері відчинилися, і зі спальні просто-таки вилетів ельф.

Він був напівоголений, у штанях і розстебнутій на грудях сорочці.

Віка мимоволі облизнулася, дивлячись на його голий рельєфний торс.

Побачивши кішку і створене нею неподобство, застиг на місці, не знаючи чи сміятися, чи злитися.

Віка з занесеною лапою теж завмерла, дивлячись на Темного.

Якийсь час вони свердлили один одного поглядами. Поки їх не перервала Жеолі.

- Що тут відбувається? - запитала вона гнівно. - Як у мій будинок потрапила ця тварина?

«За тварину даси відповідь!» - образилася Віка, і зіштовхнула таки келих на підлогу. Він упав з дзвоном, що пестив слух, розлетівшись на десятки уламків. Коханка Темного від такого нахабства дар мови втратила, змогла лише обурено видати:

- Ах, ти!

Кішка ж, не звертаючи уваги на своїх мимовільних глядачів, почала вилизувати лапу.

- Ах, ти тварюка! - Розродилася лайкою Жеолі.

Віка все з тим же непробиваним нахабством, відволіклася на секунду від свого заняття і скинула на підлогу другий келих. Простеживши за його польотом, продовжила вмиватися.

- Гей! Хто не будь! - закричала наложниця.

Двері тут же відчинилися, ніби хтось чекав сигналу, і в кімнату зазирнула служниця.

- Заберіть це! - скомандувала Жеолі, вказуючи пальцем на миле сіре створіння на камінній полиці, що продовжувало безтурботно мити свої м'які лапки.

Служниця вбігла в кімнату, слідом за нею ще дві.

Обережно ступаючи, ніби боячись злякати, вони наближалися до кішки, підкрадаючись з трьох боків.

«Це ви даремно!» - замружилася на мить кішечка, передчуваючи нові хуліганства, які приносили їй масу задоволення.

«Коли я стала такою шкодливою?» - здивувалася вона сама собі, але тут же відкинула ці непотрібні думки, продовживши з байдужим виглядом вмиватися.

Наче навколо нічого такого не відбувалося.

Але як тільки ловці кинулися, щоб схопити її, вона миттю підстрибнула і сіганувши по плечах своїх переслідувачів перестрибнула на стіл.

«Ой! Що зараз буде!» - усміхнулася єхидно. Жаль, що цю посмішку ніхто не побачив.

Віка-кішка присіла на краєчку. Величезними зеленими очима подивилася на ельфів. Сама невинність та чистота!

Дивлячись на це пухнасте ніжне створіння ніхто б не повірив, що всього кілька секунд тому, вона носилася, як пригоріла, створюючи шум і хаос.

Служниці, зазнавши однієї невдачі, цього разу діяли швидше. Але куди їм було наздогнати спритну чотирилапого чортяку.

Кішка кинулася рятуватися прямо по столу, перекидаючи все, що траплялося на заваді.

Наприкінці столу вона примудрилася зависнути на скатертині своїми гострими кігтиками і стягнула її з усім вмістом на підлогу.

Такий гуркіт стояв, що можна затикати вуха.

- Та, зловіть її! – шаленіла наложниця чоловіка.

Лише Темний залишався незворушним. Він міг легко спіймати хуліганку, але чи то не хотів, чи йому справи не було до сірої шкідниці, чи йому подобалося її неподобство.

У будь-якому разі, він стояв посеред кімнати, не рухаючись, навіть коли кішка пробігала повз нього.

Віка-кішка тим часом прошмигнула у прочинені двері балкона і з розгону застрибнула на перила.

Вже звідти обернулася, оцінюючи створений нею бедлам.

"Непогано я повеселилася!" - подумала задоволено і в цей момент зіткнулася з поглядом пронизливих синіх очей.

- Як тобі секс? – зловтішно посміхнулася кішка.

На жаль, ельф не міг цього чути. Все, що для нього прозвучало - це: "няв!"

Міхаель уважно стежив за животиною. До чого ж шкодливе створіння. Когось вона нагадувала йому.

Поки ці двоє грали в переглядання, служниці наблизилися настільки, що могли б схопити кішку.