Глава 4

Він перевів важкий погляд на глечик. Слуга, вклонившись, схопив посудину і зник.

«Чудеса телепатії! - іронічно виразила в думках Віка. - Треба ж, яка вишколеність, навіть говорити нічого не треба, прислуга розуміє все з півпогляду!

Не встигла вона продовжити хід своїх дум, як той же слуга з'явився знову з іншим глечиком, і спритним рухом налив вино хазяїнові.

Той узяв келих, пригубив і холодно кивнув. Прислужник налив нового вина також Вікторії.

Так само непомітно, як з'явився, розчинився у повітрі.

Мороз без роздумів спробувала і це смак. Воно виявилося набагато приємніше першого, солодке, ароматне, з легкою кислинкою та терпкістю.

- Ммм, - погодилася з тиранічними діями ельфа. – Це вино справді смачніше.

«Напевно, ніхто з його підопічних не очікував, що його Темнійство прийде до нової дружини, от і поставили погане вино, а він з'явився, ще й затримуватися воліє. Як його випровадити?»

Віка навіть не здогадувалася, наскільки має рацію у своїх думках.

Не лише слуги, а й придворні були впевнені, що чоловічка не викличе інтересу їхнього генерала. Щойно її привезли, про існування дівчини всі одразу благополучно забули. Тому й стіл був накритий недбало. Чи варто було турбуватися про нікому не потрібну гостю?

Це була величезна помилка з їхнього боку. Генерал мав злопам’ятну вдачу і не терпів найменшої непокори.

З іншого боку, він сам був здивований своїм візитом. Щось привабило його в цій людській принцесі. Прийшовши сюди, він хотів переконатися, що то тільки здалося йому, що насправді ніякого секрету в ній немає. Але дивуючись собі, генерал з кожною хвилиною все ясніше розумів, що його тягне до цієї загадкової особи.

Це почуття з'явилося ще на церемонії. Коли йому в руку вклали маленьку, тонку долоню нареченої, чомусь народилося бажання захистити цю тендітну істоту поряд.

Випадково глянувши на майбутню дружину, він помітив, що в час найвідповідальнішого моменту, коли наречені вимовляли клятву, дівчина байдуже позіхнула.

Міхаель ледве стримався, щоб не посміхнутися. Ця нахабниця зовсім не шанувала звичаї темних, мало того, вона виявляється, сумувала на власному весіллі, яке визначало її подальшу долю.

Це настільки розвеселило генерала, що він весь час подумки повертався до цього моменту. Тому, гнаний інтересом, прийшов до дружини в першу шлюбну ніч.

Випивши вина, вухатий не знайшов нічого кращого, як сидіти нерухомо і нахабно продовжувати розглядати Вікторію.

Під його допитливим поглядом дівчині ніяк не вдавалося провернути свій план. Щось було в його очах, що змушувало її нервувати.

«Ніби на іспиті перед приймальною комісією!» - злилася вона на свою реакцію.

На неї і раніше хлопці витріщалися, але очевидно з іншими приємнішими емоціями. Цей же ніби комаху яку розглядає.

«Хоч би лапки не став відривати! - мізкувала в голові Віка. - Дивиться, своїми жахливими синіми очима, аж лячно стає. До чого ж незрозумілий тип! В мене мурашки по тілу від одного погляду. Хоч би не надумав мене в ліжко тягти. По очах видно садист запеклий».

Немов прочитавши її думки, Темний несподівано підвівся, пройшовся кімнатою і, з кривою багатозначною посмішкою, сів на ліжко.

«Швидкий який! – обурилася Вікторія. – Ніяк не вгамується!»

Вона посміхнулася ельфу однією зі своїх найчарівніших усмішок, її посмішки діяли на представників протилежної статі гірше за вино. Чоловіки відразу ж втрачали голови, і ставали податливими, наче кошенята.

Розвернувшись так, щоб закрити йому видимість столу, дістала пляшечку з еліксиром.

Після взяла сулію з вином.

- Сьогодні така чудова ніч, і вино найсмачніше, здається, я в житті такого ще не пила, - говорила без упину, а сама тим часом наповнила келихи і в один з них вилила весь вміст пляшечки.

Про всяк випадок, щоб мало не стало, все-таки чолов’яга міцний, ще й ельф. Невідомо як зілля на нього подіє.

Взяла келихи з вином, і легкою ходою, спорхнувши немов пташка, підлетіла до ліжка і присівши поруч, простягла один йому.

Темний уважно подивився їй у вічі, і несподівано взяв з руки Вікі той келих, що вона залишила для себе.

Дівчина й оком не моргнула, лише посміхнулася ще щасливіше.

– За наш вдалий шлюб! – видала лицемірно.

Вікторія була дуже талановитою актрисою, фраза прозвучала щиро, а в очах її світилася чистота та невинність.

Ельф кивнув головою і повільно випив вино. Дивлячись на те, як він п'є, Віка швиденько видула вміст свого келиха.

«Фу! - протягла подумки. - Так і знала, що ти будеш занадто підозрілим типом і поміняєшся зі мною келихами!

Будучи дівчинкою розумною, вона припустила такий результат подій. Для кращого ефекту трохи пом'ялася, простягаючи ельфу келих. І він зробив усе точно, як їй хотілося. Запідозривши дівчину в підступності, обмінявся келихами.

Тепер лишилося дочекатися, коли цей тип засне.