Глава 1

Вікторія підіймалася сходами рідного гуртожитку, зітхаючи після кожного прольоту, немов старенька бабця. Її смуток був не тому, що ноги вже не несли, а від того, що надії знову впали. Вона ледве допленталася додому після чергової проби. Скільки їх вона вже пройшла і не злічити.

Щоразу повторювалося одне й те саме.

«Ви ідеально підходите на цю роль, але ... - за цим «але» зазвичай слідувало змовницьке пошепки:

- Ви ж розумієте, нам простіше взяти доньку (племінницю, коханку і так далі) дуже впливової людини! Не засмучуйтесь, ви сподобалися режисеру, але він теж людина підневільна!

Сьогодні вона, не витримавши, запитала:

- А навіщо тоді ви проводите ці кастинги, якщо заздалегідь все вирішено, домовлено?

- Дитино, ми ж повинні створювати видимість, що тут все чесно, жодних знайомств і тим більше жодних ліжок!

Після цих слів, сказаних їй за страшним секретом, зазвичай помічниця закочувала очі до стелі, і робила нещасне обличчя, щоб усі розуміли, як важко зараз доводиться простим трудягам у шоу-бізнесі.

Тому екрани кишіли чиїмись родичами, блатними та іншими, що урвали собі частинку ефіру.

Фільми знімалися за шаблоном, акторів запрошували теж шаблонних, з тих же бездарних, які дуже вдало народилися в багатих і впливових сім'ях.

Вікторія не вписувалася в жодні шаблони. Вона була красива тією витонченою природною красою, що стала зовсім рідкісною і непопулярною на екранах, що рясніли перекроєними однотипними обличчями, які простому глядачеві вже було не відрізнити. Лялькові зовнішності, такі ж мізки, вірніше їхня відсутність. Але навіть не в красі була її проблема. Вікторія Мороз народилася не тільки з дворянським прізвищем, в ній була та сама Божа іскра, дивовижна жіноча привабливість. Поруч із такою жінкою навіть найнікчемніший чоловік ставав лицарем. Була в ній така чарівність, що ніхто не міг пройти повз.

Її або любили до божевілля представники сильної статі, або з такою ж силою ненавиділи представниці слабкої.

Навколо неї завжди було море інтриг та заздрощів, пліток та чуток.

Поки Віка ще навчалася в інституті, їй вдалося знятися у кількох фільмах на другорядних ролях.

За них вона відхопила стільки ненависті, примудрившись з ходу обіграти вже визнаних дів.

Після першої появи на екрані вона справила неабиякий фурор, тому на неї просто посипалися тонни хейту з усіх соціальних мереж. Шанувальники актриси, що знялася в головній ролі, стікаючи жовчю та заздрістю до чужого таланту, виливали свій гнів на ні в чому не винну Мороз. Їй за одну мить приписали романи з режисером, головним актором, сценаристом, хоча ним виявилася жінка – це нікого не зупинило. Насамкінець ще й до кількох акторів.

Бідолаха ледве видерлася з усього лиха, поринувши з головою в дипломну роботу.

«До тебе прийшла слава!» - сумно пожартувала тоді подруга.

«Твоя бабця була такою ж! – важко зітхала мама і додавала напівжартівливо. - Навіть у сімдесят років вона примудрилася втекти з шанувальником. Ми потім її ледве розшукали аж в Іспанії. Не хвилюйся! Це пройде років в дев'яносто!»

Після цих слів вся родина дружно реготала.

Історії про неймовірно привабливу бабусю передавалася з вуст у вуста. Бабуся була великою людиною, через неї відомий поет наклав на себе руки, а відомий художник малював тільки її портрети, багато видатних діячів, билися за неї на дуелях та інші.

Бабуся примудрилася побувати заміжня навіть за принцом, але цей факт зберігався в секреті.

Віка була настільки яскравою, що на другорядні  ролі її різко перестали брати, а головні всі були вже зайняті блатними, приблатненими та їхніми родичами.

Але це було півбіди. Основна проблема полягала в тому, що чоловіки будь-якого віку її не пропускали. Часто ролі у фільмах їй пропонували виключно через ліжко. Пройти повз її харизму вдавалося лише старим і дітям, та й тих огортало таке тепло, що вони тягнулися до дівчини, немов до солодкого морозива в спекотний полудень.

Вікторія завжди мала море шанувальників. І хоч вона намагалася триматися з усіма однаково холодно поза інститутом, і по-дружньому з однокурсниками, все одно частенько спалахували сварки та бійки.

То двоє чоловіків не змогли її поділити, то ревниві подружки тих чоловіків накидалися на Віку.

Їй кілька разів у гуртожитку вибивали двері божевільні. Благо обидва рази її не виявилося вдома.

До всього іншого, Віка була людиною врівноваженою та доброзичливою.

Вона навчилася залагоджувати конфлікти, заводила дружбу з суперницями, що являлися до неї на розбірки.

Дипломатичну жилку вона виховала в собі з дитинства, несподівано років у п'ять виявивши, що хлопчаків тягне до неї, наче магнітом, а це дуже дратує дівчат.

Про себе вона все зрозуміла досить рано, тому навчилася тримати на короткому повідку як друзів так ворогів.

Вдачі вона була легкої та веселої. Всі конфлікти вважала за краще переводити в жарти, а напругу вирішувати загальним сміхом. Майже завжди їй це вдавалося.

Але все ж таки довелося навчитися і битися, щоб захистити себе в ті рідкісні випадки, коли дипломатичний номер не проходив.