На наступний день Олена написала заяву про звільнення з роботи. Подала оголошення про здачу квартири і почала шукати роботу в Чернігові. На щастя, на сайті департаменту соціального захисту населення була вакансія спеціаліста відділу персоніфікованого обліку. І нехай це трішки не те, чим вона займалася, проте їй було не страшно. Вона швидко вчиться. Олегу запропонували роботу у відділі освіти. Він був першокласним ITспеціалістом. Вечорами вони лежали на його маленькому лікарняному ліжку і вибирали собі квартиру. Було таке враження, що вони знають один одного все життя.
За тиждень Олега виписали і почалися активні збори до переїзду. Лідія Михайлівна була не в захваті від такого рішення, проте не стала відмовляти молодих людей від початку спільного життя. А вони, в свою чергу, не стали розповідати їй чому так поспішно їдуть.
Ще за тиждень, вони сиділи в машині на березі річки. Там де вони вперше і востаннє гуляли разом. Було прийнято рішення взяти з собою тільки саме необхідне, решту привезе транспортна компанія. Вранці вони їдуть. Кожен думав про своє.
- Тобі страшно? - голос Олега вирвав Олену з її думок.
- Ні. Вперше в житті я впевнена, що роблю правильно. У нас все вийде. Проте Гадяч назавжди залишиться моїм домом.