Правда

 На ранок Олена зрозуміла - це був не сон, пам'ять відмовлялася все забути. Полежавши кілька хвилин і твердо вирішивши, що робити, Олена почала збиратися. На неї чекала важка розмова.
Вже через годину вона стояла в палаті Олега і говорила. Можливо вперше в житті вона так говорила. Відверто. Про свої підозри. Свої переживання. Свій страх. І з кожним словом її голос ставав все тихішим. Ніби разом з словами її покидали сили. Олег уважно вислухав Олену. Її слова його приголомшили. Часом він хотів її зупинити. Невже так може бути?
- Зачекай, - нарешті коли Олена замовкає, він зміг сказати, - ти хочеш сказати, що на мене напав той самий, що тебе переслідував, коли ми познайомилися? Я правильно тебе зрозумів?
- Думаю так. Хоча ні, я впевнена - це був він.
- Цікаво. З усіх дівчат міста, я вибрав собі ту, у якої є свій псих-переслідувач. Я молодець. - губи Олега торкнулася легка посмішка.
- Вибач. Думаю буде краще, якщо ми перестанемо зустрічатися, - Олена швидко відвернулася, щоб Олег не побачив її сльози і попрямувала до дверей.
- Та ні, зачекай. Так просто я тебе йому не віддам. Повернися будь ласка. Ми щось придумаємо.
Олена завмерла на середині кімнати і не повірила почутому.
 - Невже ти готовий поставити себе під удар. Я цього не допущу. Я так не зможу. 
- До чого тут жертви. Я не встиг тобі сказати. Та і говорити не було що. Тиждень тому мені запропонували роботу в Чернігові. Так це далеко. Тому я попросив час подумати. Я подумав, і якщо ти згодна поїхати зі мною, думаю погодитися. Почнемо нове життя. Разом.
Олена відчувала удари свого серця. Здавалося, що проходять години, а вона все ніяк не могла відповісти. Змінити все своє життя. Робота. Дім. Звичка. Її тут нічого не тримало і в той же час тримало все. Невже отак можна змінити все життя. А робота. А квартира.
- Я згодна, - її слова прозвучали не очікувано навіть для неї, - Я згодна переїхати з тобою, - вже більш впевнено повторила вона. 
- Дякую. Якби ти відмовилася, мені б довелося померти тут. Обійми мене.
Ще був тільки ранок, а життя Олени змінилося назавжди. Лежачи в обіймах Олега вона думала, що ж ще принесе сьогоднішній день. Їй було спокійно, як ніколи. Ще скільки всього потрібно зробити, але зараз, в цю мить вона була щаслива. Цього досить