КРОК. БЕЗОДНЯ...

Крок. Безодня...
За скельцями окулярів звично сховаю погляд:
Розкішне життя втомило, добив не дитячий досвід.
Сьогодні будь моїм другом,
А завтра у ліжко каву...
Прошу, не будь надто цікавий
Не заглядай у душі безодню.
Знову сам зі своїми думками –
Повний місяць лиш мій компаньйон.
Хто навчив би мене співчувати?
Як забути жахливий сон?
Проходь повз, не затримавши погляд
Не вдавай простодушність, сарказм...
Вже давно є щось більше між нами,
Аніж кілька наївних фраз.
Я ж блукав сторінками книжок,
Робив розтин живих ще душ!..
Я себе катував власноруч.
Я нікого тепер не боюсь.
Забирайся! Ти не допоможеш,
Ще чудовиськ не бачив таких, –
Що людей, мов по шаховій дошці,
Вправно сунуть до цілей своїх.
Що є гріх? Справедлива розплата?
Мене теж захищає закон...
Та на світі таких є багато,

Що безкарно вчиняють зло.
Хтось вважає мене героєм,
Правосуддям, що діє в пітьмі.
Та для мене й добро – зброя,
Тож пильнуй, щоб не здатись мені.
Може годі героїв вдавати?
Нам не виграти в цій війні...
Всіх злочинців не кинеш за ґрати,
Й не замолиш усіх гріхів.
Я знімаю для тебе маску,
На повторі улюблений трек:
Світ огидний, далекий від казки,
А ти вкотре рятуєш мене.
Я піду, не лишаючи знаків
Без червоних троянд, без листів...
Я заманюю, знай, не прощаюсь
В задзеркалля моїх світів.
Що є страх? Каяття? Жертовність?..
Скільки правди в дитячих очах?
Ми навічно чи тільки "до завтра"?
Не важливо. Лишись в моїх снах.
Вже пора, я крокую в безодню –
Ти ж лишись рятувати слабких...
Нема вічності в нас, то ж сьогодні
Я востаннє торкнусь губ твоїх.
... Який холод і морок навколо,
А обличчя моє в сльозах:
Це яке вже пекельне коло...
Ти несеш мене на руках?

24.09.2025р.  Ш. Д.

(Світлину позичила з мережі Інтернет)