Співати з Тобою...
Квітка і Меч...
КВІТКА І МЕЧ
Проти вітру біла квітка сильно тремтить:
Їй в долоні теплі й ніжні хоч би на мить.
Це гра долі – мимоволі зроблений крок...
Що за сила так змінила ясність думок?
Ліс кленовий червоніє, ніби горить
І ліхтарик паперовий в небо летить.
Жартівливо. Несміливо... Линуть слова,
Та давно вже поєднались душі й серця.
Так буває, якщо віриш в казку, дива
Й ніжну квітку обираєш замість меча.
Таємниці. Небезпеки. Осуд людей...
Але серце все ж кохає й рветься з грудей.
Так буває! І триває казка для двох –
У думках такий зчинився переполох.
За зимою наступає завжди весна,
Так і квітка оживе від ласки й тепла.
Проти ночі лиш розмови й шлях не близький:
Ти ж ліхтарик паперовий ввись відпусти.
Написали ми на ньому свої імена,
Щоб навіки нас з'єднала доля одна.
Так буває! Кожен знає казку оцю,
Де можливо закохатись в квітку... мечу.
23.11.2023р. Ш. Д.
(Світлину позичила з мережі Інтернет)
