Співати з Тобою...
Вирує полум'я багряне...
ВИРУЄ ПОЛУМ'Я БАГРЯНЕ...
Не спить, дрімає грізна сила
Похована в надрах земних.
Не згасла і ніхто не знає,
Коли від неї ждати лих.
Курган, на нім – печать кривава,
Сочиться злом тисячоліть.
Для когось скарб, та це омана:
Хвороба то, що знищить світ!
Споконвіків вогонь палає,
Прийнявши жертву нелюдську
Здавалося б, Небес сягає
Так й не наситивши жагу.
Є той, що вибраний Пророцтвом,
Вищий від мертвих і живих…
І хоч чинив він неподобства,
Карав як винних, так святих.
І хоч відрікся від бажання
Розраду в комусь віднайти, –
І на вівтар поклав кохання,
Обравши стежку самоти.
Вирує полум'я багряне:
От-от зіллються два світи!
Серед людей хаос настане,
Повсюди щупальця пітьми.
А десь цвітуть весною груші –
Збери в долоні пелюстки,
Долоні ті в крові і грішні…
Й прощення вже не віднайти.
Споконвіків вогонь палає,
Та не зігріє – спопелить!
Той сон у пам'яті зринає,
У серці болісно щемить.
Не час словам давати волю,
Й винних шукати – теж не час.
Вирує полум'я багряне –
В душі у кожного із нас.
Холодне місячне проміння
Торкнулось блідої руки,
І почуттів хитросплетіння –
Вже спокій вкрало на віки.
І хоч ти раб, хоч імператор,
А мусиш визнати одне:
Від долі марно утікати,
Що суджено, то і буде!
29.01.2024 р. Ш. Д.
(Світлини позичила з мережі Інтернет)
