Під маскою заховане обличчя...

ПІД МАСКОЮ ЗАХОВАНЕ ОБЛИЧЧЯ...

Під маскою заховане обличчя,

Бо врода ця – не для людських очей,

Споконвіків то є прадавній звичай:

Лиш Небесам відкрити образ цей.

Затих народ в очікуванні дійства,

Схвильовано так стукають серця, –

Бо зараз вже!.. Вже зараз вихід Принца,

І згине зло від гострого меча!

Мов Божество в одежах обрядових,

Затьмаривши і сонце осяйне –

З'явився він на бій проти потвори,

Що втілює собою все лихе.

Триває свято, натовп шаленіє:

Три кола урочисто вже пройшли...

Та раптом долинають чиїсь крики,

Торкнувши серце Принца золоте.

***

Під маскою заховане обличчя –

Тривожним і похмурим стало вмить:

Попереду ж бо не одне ще коло,

Але пронизливо так хтось кричить...

Дитина! То всього лише хлопчисько,

Що падає з високої стіни.

І що із того? Смерть його вже близько,

Коло за колом далі треба йти.

Стрибок! Ревіння натовпу замовкло,

Порушено ж бо правило святе!

Не допоможуть вже тепер відмовки:

Гнів Неба скоро впаде на Сяньле.

Фатальна помилка чи доленосний вибір?

Що зроблено, не зміниться повік.

В очах того стражденного хлопчини –

Обличчя Принца заступило світ.

***

Під маскою заховане обличчя –

І личко, що страждає так від ран:

Дві долі, переплетені навічно...

Для Божества збудовано вже Храм.

Той вибір, що зробило юне серце

Той виклик, що Принц кинув Небесам, –

Зродив того, кого всі звуть Безликим,

Хто теж лице під маскою сховав.

Людське життя, прирівняне до квітки:

Шарпає вітер ніжні пелюстки...

І не важливо, ким ти є для світу,

Якщо для когось цілий світ – це ти!

Попереду ще муки і страждання,

Кривавий дощ впаде на білий цвіт!

Та буде зустріч і слова зізнання,

Що зріли в серці сотні довгих літ...

26.10.2023 р. Ш. Д.

(Світлини позичила з мережі Інтернет)