3
Вони прокинулися в обіймах один одного під звуки дощу.
- Дощ. Нарешті дощ. А мені не хочеться прокидатися. - проговорила Параскевія.
- Тоді спимо далі. - запропонував Вітерець.
- З тобою так затишно та тепло. - прокоментувала відьма та ближче присунлася до чоловіка, знов засинаючи міцним сном.
Вітерець зараз не заснув, роздивляючись жіночу вроду.
Він не переставав дивитися на Параскевію та насолоджуватися її красою.
А потім він обережно відсоронився, встав з ліжка та пішов.
Відьма продовжувала спати.
Вітерець перетворився у вітер та полетів простором, зносячи шибки та завиваючи у щілинах.
А вранці він повернувся.
Параскевія все ще спала.
Коли вона прокинулася, вона спершу почала шукати Вітерця, - і знайшла його на вулиці під дощем.
- Заходь. Застудишся. - попередила Параскевія.
Коли Вітерець увійшов до будинку, вона звернулася до нього.
- Знімай усе мокре. Треба просушитися та зігрітися. Хутчіш. - скомандувала вона та протягнула чоловіку рушник.
Вітерець виконав усі вказівки та сидів, укутавшись у рушник.
- Я принесу одяг свого батька. Стривай.
Параскевія принесла чоловічий одяг перевдягтися.
Вітерець перевдягався, зовсім не соромлячись жінки, а Параскевія дивилася на нього, безсоромно не відводячи очей.
- Ти можеш залишитися у мене не як робітник, а як мій чоловік. І можеш спати зі мною у моєму ліжку. - запропонувала вона.
- Я кохаю тебе, Параскевіє. Але я повинен спочатку сказати тобі правду: я - вітеер, у якого ти просила дощу та який приніс його на твої землі.
Параскевія здивовано дивилася на нього.
Вітерець перетворився на вітер.
Сорочка та штанці плавно опустилися на підлогу, бо вже не трималися ні на кому.
Вітер закружляв у будинку, розкриваючи усі вікна та підносячи волосся відьми.
А потім вітер знов перетворився на чоловіка, одягнув сухий одяг та застиг на місці, чекаючи, що ж тепер скаже Параскевія.
- Залишайся у мене, коли ти людина, та гуляй полями, горами, будинками, коли ти вітер. - запропонувала відьма.
- Тоді, щоб жити по людським звичаям, треба спочатку одружитися. Виходь за мене.
- Я згодна.