2

2

Вночі відьма знов пішла у поле почути, як співає вітер.

Вітерець дочекався, поки жінка піде, перетворився на вітер та понісся у поле, де на нього чекала Параскевія.

Він почав співати свою пісню, а вона уважно його слухала.

- Вітру! Нам потрібен дощ, інакше голод прийде у місто. - попросила відьма.

- Я не можу, бо занадто мало вологи у небі. Треба ще почекати трохи. Але я постараюся пригнати хмари з інших земель, щоб ваша земля омилася дощем.

- Дякую, вітру.

Параскевія повернулася додому.

Вітерець міцно спав у вітальні.

Відьма перевдяглася у нічну сорочку та лягла у ліжко. Але ніяк не змогла заснути.

Вона спустилася у вітальню та сіла поруч з Вітерцем.

- Чому ти не спиш? - запитав він.

- Я ніколи не сплю. І від цього не можу повноцінно відпочити. Якщо я була би звичайною людиною, давно би померла. Але мені дає силу магія. І мені від цього сумно, що я тримаюся лише на магії. Але так хочеться заснути, як я раніше засинала біля своєї матері.

- Лягай біля мене.

- Що? - здивувалася Параскевія.

- Я тебе обійму, а ти уявиш, що не я тебе обіймаю, а твоя мати. - пояснив вітерець.

- Тут місце лише для однієї людини.

- Я посунуся.

- Ти хочеш мене спокусити?

- Лише допомогти заснути.

- У мене широке ліжко. Пішли до мене у кімнату. - запропонувала відьма.

Вони піднялися до кімнати Параскевії. 

- Лягай з цієї сторони. Не забувай, що я - відьма, яка може постояти за себе. - попередила Параскевія

- А я той, хто зможе допомогти тобі заснути. - пояснив Вітерець.

Чоловік ліг з тієї сторони, яку йому вказала молода жінка. А сама лягла поруч.

- Клади свою голову мені на груди, а я тебе обйму теплими обіймами. Згадай свою матір - а далі сон сам прийде.

- Сподіваюсь.

Параскевія опустила голову на широкі груди Вітерця, а він ніжно її обійняв.

Жінці було так затишно та тепло, як давно не було.

Вона закрила свої очі та заснула.

Вітерець заснув слідом.