1

1

Параскевія повернулася додому вранці та одразу ж вийшла на майдан, щоб повідомити про майбутнє, яке почула від вітру.

- Дощу ще не буде кілька тижнів. - повідомила вона.

- Ти погані новини принесла! - обурився натовп. - Йди у поле та проси дощ!

- Я вже просила. - виправдалася Параскевія.

- Проси краще! Без дощу не повертайся! Інакше шукай собі інше місто!

- Але ж я тут живу! Тут мій дім! - здивувалася відьма.

- Нічого. Спалимо твій дім - і не буде його! - хтось викрикнув з натовпу.

- Мій дім стоїть на землі моїх батьків, яку вони залишили мені у спадок! - обурилася Параскевія та пішла з майдану під невдоволені крики.

Вона повернулася додому та, зачинивши за собою двері, розридалася.

Несподівано хтось постукав у ці самі двері.

- Хто там? - здивовано запитала молода жінка.

- Впустіть мене пожити у вас кілька днів, бо мені ніде ночувати. - відповів чоловічий голос за дверима.

Параскевія відчинила двері.

На порозі стояв високий гарний парубок.

- Залишайтесь. Хоч на вічно, якщо будете на мене працювати.

- Працювати? - здивувався парубок. - Я просив лише на кілька днів.

- А у мене настільки старий будиночок, що все у ньому постійно ламається. Ось і полагодите його, поки будете жити у мене.

- Ви же відьма. Чому ви самі своєю магією не відновите будиночок?

- Ото, бачу, вам вже встигли розповісти про те, що я відьма. Не можу, бо це несправжнє. Воно буде триматися лише на моїй магії, яка змінюється від настрою. Отака я. Не схожа на інших відьом. До речі, якщо ми будемо жити під одним дахом, то пропоную звертатися на "ти".

- Добре, як скажеш. Я полагоджу усе, що потрібно. - погодився хлопець.

- Отже, ви знаєте... Ти знаєш, як мене звуть?

- Параскевія.

- А яке ж твоє ім'я?

- Вітерець.

- Вітерець? - засміялася Параскевія, засміявшись. - Вперше чую таке ім'я.

- Сподіваюся, більше ні у кого не буде такого імені.

- Я в цьому впевнена. До речі, я зараз буду готувати сніданок. Ласкаво прошу до столу, коли все буде зроблено.

- Дякую.