Пролог

Пролог

- Параскевія! Вже ніч починається... Ти куди?  - запитав перехожий у дівчини у довгій сукні, складеній з кількох частин.

- Я в поле, щоб почути, як співає вітер та дізнатися майбутнє й попросити про дощ. - відповіла Параскевія.

- Хай тобі щастить.

Параскевія дійшла до поля, навкруги якого виросли високі гори, стала посередині та зачекала, поки почався вітер, який підняв кілька подолів її сукні, розпустив волосся та загрався з ним, - й почав співати свою пісню:

- У-у-у-ууууу-уу-у-ууу-уу-у-у-ууу.

Кілька годин Параскевія слухала вітер, поки він не стих. А потім повернулася додому, щоб вранці розповісти на площі містека про почуте. 

Тому що...

Параскевія - відьма, яка говорить з вітром. Вона виходить вночі перед бурею у чисте поле, оточене горами, щоб почути пісню вітру. Вітер починає співати, Параскевія слухає, а потім розказує, що чекає її поселення. Але вітер не простий. Він закохався у цю відьму, але поки що не розказує їй та й нікому, що може бути людиною... парубком, який одного разу постукає у двері своїй коханій, щоб попроситися на нічліг. Чи зможе він закохати у себе цю дівчину - молоду жінку, яку шанує все поселення, яка знає переваги та недоліки всіх чоловіків в цьому поселенні, коли кожен вільний хлопець вже кликав її заміж, але вона чекає особливого, не схожого на інших, в якому будуть одночасно всі найкращі якості чоловіка. А якщо і закохається? Він - лише вітер, який іноді може ставати чоловіком. Він повинен залишатися вітром та співати.