Глава 1

Земля раптово пішла з-під моїх ніг, і це був зовсім не якись там образ, а справжня дійсність. Не встиг навіть злякатися, як після короткого мого польоту раптовий плюх усім тілом об щось ледь не вибив із мене той самий, просвітництва дух. Від несподіванки я ледь не скрикнув, широко розплющив очі і витріщився у... воду?! Якимось незрозумілим чином мені вдалося вчасно затамувати подих, не закричавши, тож одразу не захлинувся. Десь зверху почувся приглушений гуркіт, що відгукнувся дзвоном у моїй голові, я ошелешено подивився на всі боки, активно загрібаючи руками, щоб якомога швидше виринути. Але одразу ж, у подиві, завмер. Дивлюся – зовсім поруч зі мною тоне дівчина, рот її, випускаючи останні бульбашки повітря, відкритий у ледь чутному крику. З жахом та переляком вона дивиться мені просто в очі, ніби благаючи про допомогу! Не знаю, не знаю, чи встиг я в той момент взагалі про щось подумати. Не буду брехати, діяв, швидше, просто інстинктивно і зовсім не по-джентльменськи. Та що вже там казати, просто пощастило. Їй, не мені. Бо зачепив її ногою, нахилився, потягнув за волосся і, з усієї сили штовхнув угору, до поверхні. На мить навіть стало ллячно, що вона ось-ось у мене зараз вчепиться. Десь у підсвідомості промайнула думка, що тоді, з переляку, вчепиться намертво і тоді вже точно потопить і себе, і мене заразом. А я ж бо сам вже задихався, не якийсь там ловець перлів, довго пірнати не вмію. Тому, підштовхнувши дівчину ще раз, сам виплив на поверхню, гучно хапаючи ротом живильне повітря. Поруч у воді щось схлипнуло, і я ледве встиг схопити її за одяг, щоб знову не потонула. Вона вже й борсалася якось мляво, могла встигнути наковтатися води і взагалі не надто добре розуміти, що відбувається. Загрібаючи, щосили, вільною рукою і ногами, я підтримував її обличчям догори на поверхні води і хотів було озирнутися, щоб хоч зрозуміти, в який бік пливти, як тут щось так сильно вдарило мене по голові, аж зіроньки в очах полетіли та вся ця історія ледь не закінчилася, щойно розпочавшись. Ми знову обоє ледь не потонули, лише якимось дивом мені вдалося не тільки втриматися на плаву, а ще й не випустити з рук мого товариша по нещастю. Ну, а як її ще називати?

І як нам пощастило, що не було високих хвиль, вони накочували та гойдали не надто сильно. Поруч щось голосно хлюпнуло, озирнувшись, я розгледів те, що, вочевидь, мені "прилетіло" в голову. І це був... Навіть очам не повірив! Човен! При цьому абсолютно порожній, наскільки встиг розгледіти, відфиркуючись від води, як той кашалот. Схопився за нього, поки не віднесло від нас подалі. Підтягнув ближче дівчину і, хлюпаючись, як грайливий дельфін чи там тюлень, спробував втягти її в човен. Ні, це виявилося зовсім не простою справою, чесно кажучи. Човен... не такий я вже й фахівець, як він там насправді називається, але точно, що не катер і не катамаран, а просто човен, плавзасіб, він, зараза, так сильно хилився під нашою вагою на борт, що я побоявся його перевернути. Не надто великий він був, цей човник, втім, гріх скаржитися. По-перше, він же тут був, а, по-друге, стукнув мене легенько, можна сказати ніжно й любовно, по дотичній. І, якби він був більшого розміру, могло б мені й башку рознести. А так ще нічого, працює, міркує моя тиковка. Човник виявився керованим невеликим таким стерном-румпелем, який бовтався зараз без діла, проте, за нього мені вдалося зачепити мокру одежу потопельниці, яка так і лізла мені під руку. Одежа, звісно, а не потопельниця. Сама вона, як мені здалося, була вже знепритомніла і практично не ворушилася. Треба було поквапитися, скільки там часу потрібно, щоб відкачати потопельника? От і я не пам'ятав...

Заважало взуття, довелося його здерти з ніг. Добре хоч на вулиці була не зима, напевно... У холодному морі давно б згинув. Та й опинися я в теплій воді, але в зимовій куртці, не дуже гарно, довелося б витрачати час, щоб її скинути, так могла б і булькнути повз мене ця дівчина... Напевно, без взуття мої ноги виявилися більш хваткими або вдалося сильніше рвонутися, але вдалось перевалитися через цей клятий румпель і не перевернути водночас човен. І навіть не випустити дівчину. Тягнув її, як міг і за що міг, одягу було так багато, ніби вона закуталася в ціле простирадло. Дуже хитало, тепер це кермо заважало, але бортом я б її точно не витягнув, тоді б перекинулися. А так вдалося втягнути животом на борт, точніше на корму, дівчина навіть затріпотіла і почала подавати деякі ознаки життя. Потім вліз сам і вже витягнув її повністю з води, поклавши животом на дошку, як вона там у водоплавних звється... Чорт! Забув. А, точно! На банку. Злегка натиснув, але без фанатизму. Іди, згадай, як там потопельнику допомогти правильно! І ніби тільки тріпотіла, а вже обвисла мішком, лежить і не ворушиться. Поклав її на бік, обхопив ззаду руками і почав натискати активніше. Буквально одразу її знудило, з рота пішла піна, вона почала сипіти і хрипко кашляти. Підняв їй голову і плечі, щоб була дещо вище. Дістав із кишені мокрих штанів мокрий, ясна річ, носовичок і почав витирати їй обличчя. На щастя, хоч і з хрипами, хоч і кашляючи, але вона дихала. Безформна, велика мокра сукня розпласталася по днищу човна, світле волосся повністю обліпило обличчя. Знесилена, вона відкинулася на борт.

Добре! Що міг, я зробив, хто бажає більшого, хай сам зробить. Ну, а тепер... Почав озиратися. І, диви-но! Слона-то я й не помітив! Виявилося, зовсім неподалік від нас, що бовталися в хисткому човнику, палав великий білий корабель. Тепер-то, звісно, вже не зовсім білий, але частина його білосніжного борту була мені добре помітна в диму та язиках полум'я. Чорний дим стелився водою, вітер дмив наче до нас, але цих нас, чомусь, навпаки, відносило все далі, а клуби диму розіювало кудись убік. Схоже, кораблик-то був на ходу або ж тягло течією. Втім, тоді б нас несло однаково. Думка про це в мене промайнула десь на периферії свідомості, ніби побіжно. Щось у цьому кораблі чіпляло мій погляд, щось у ньому було не зовсім зрозуміле, але що саме, я все ніяк не міг збагнути, напевно гуля на голові десь заважала. Чи прихована клубами густого чорного диму висока щогла? Навіть дві, друга стирчала обрубком і не одразу впадала в очі. Чи відсутність будь-яких труб? Проломлений, весь у диму борт? Ажурне колесо, що стирчало із води і оберталось? Чи відсутність кого-небудь з екіпажу? Почав вдивлятися у воду, може, хтось зістрибнув і йому потрібна наша допомога? Але ні, нікого не побачив.