На крилах кохання.

Те все здавалося таким неважливим і віддаленим на даний момент. Бо істинно тривожився лиш за одне, як швидко і ,бажано, безболісно повернути Олександру?

Мій світ перевернувся і без неї вже не те…

Шкрябало з середини щось таке, що наштовхувало на думки про кохання. Бо як же назвати це відчуття, коли кава без неї не смачна, матрац не зручний, а повітря не свіже. Коли тіло наче судомить і викручує, бо так хочеться пригорнути її до себе. Коли не хочеться працювати, а лише лежати на ліжку, яке увібрало в себе її аромат.

Олександра

-  Як задовбали мене ці чоловіки! Очі б мої їх не бачили ! Брехуни чортові! Ненавиджу всіх, - жалілася Саша сестрі. 

-  Через кого сльози ллєш? Вкажи пальцем - я пристрелю! Ну, або порчу наведу . Наприклад, тринадцять років жахливої діареї чекатиме того, хто образив мою сестричку, -  серйозним і дещо зловісним тоном, жартуючи, сказала Марія.

-  Ні, не треба стріляти і порчу не треба, - завила молодша сестра.

-  Так якийсь мудило образив мою сестру, а ми нічого йому не зробимо?!

-  Ти двох своїх вже вграла, вистачить, - жартома відповіла Сашка. Чорний гумор мав місце бути серед їхніх жартів. 

-  Так в мене вже і третій кашляє. Дай, Боже, йому здоровʼя, - засміялась Машка, - ти поясни, твій кавалер паршивець чи ні? Ми його любимо чи ненавидимо? Який план дій?

-  Ой, Маша, паршивець він, звісно, але ми його любимо. А, може, і не винен він зовсім. Я б від нього сама б не відстала, може б і переслідувала, навіть, як колишня . Хороший він, гад. Класний. Очі чорні і бездонні, голос сексуальний, пахне так, що здуріти можна. Мабуть, я поспішила з висновками. Треба було його дочекатися і  вислухати, так? А не залишати наодинці з колишньою дружиною. Ой, Машо, я дурепа! А раптом він не захоче мене знову бачити? Бо я повелася, як істеричка, - ляпнула себе по обличчю рукою Олександра.

-  Сашка, ти не дурепа хоча б тому, що визнаєш свої помилки. Всі ми страшні в запалі. Можливо ти зробила краще, коли дала час вам обом, щоб подумати, заспокоїтися і тверезою головою прийняти рішення. То ж дуй до свого милого і поверни його. Тільки ту курку залиш не ощипаною - нехай живе цілою і неушкодженою, - весело заявила старша сестра.

Довго Олександра не думала…

І помчало молоду і вродливу дівчину, на крилах щойно збагненого кохання, до свого милого і любого Олега. Бо, як сказала колись ворожка, що тільки  розумна голова і чисте серце допоможуть сьомій дівчинці проклятого роду бути сильнішою за те прокляття.

Олександра, збагнула, що серце її чисте і закохане, нема там більше місця ні болю, ні злості. А своєю світлою голівонькою дотумкала що її любчик дійсно ні в чому не винен.

І з радісною посмішкою постукала в двері.

Раз.  Ще раз, тиша…