Шикарний чоловік з шикарним букетом.

Олександра.

Вбила б цього Женю. Ідіота шматок. Фантазер хрінов.

« …якщо ти повернешся, я розлучусь…»

Та іди ти цуцику під хвостик зі своїм  поверненням і розлученням! Клоун. Воно мені, як мертвому припарка, нахрін не здалося.

Це ж треба бути таким самозакоханим, щоб вірити в те, що я його чекаю і радо прийму. Довбограй.

Інша справа Олежик. Ех...чудовий...Подобається дуже.

 Ох як він цілується. Язиком таке в моєму роті виробляв, що можу тільки здогадуватись, що ж буде, коли він добереться до клітора.

Еххх, який шикарно пахнучий мужчина. А який у нього голос! Якби щось рекламував, то я б купила б.

Аби тільки без чергових «приколів» був. Будь ласка. Мені довбодятлів вже на все життя вистачить. Награлася. "Всесвіте, почуй мене, благаю! Нехай він буде тим самим!"

Хто знає, якому богу треба помолитися чи який  ритуальний танець станцювати, щоб Олег виявився іншим??? Таки чудовим, яким я вже його намалювала в своїй голові.

Не можу не думати про нього.

Вже рівно місяць , як ми думаємо один про одного. Гуляємо разом, обідаємо в кафе, вечеряємо в ресторанах,ходимо в кіно, багато цілуємося , жартуємо про секс , але до діла не переходимо.

Мене , навіть, не нервують моі клієнти: молоде дівча,що записалося на фотосесію в стилі «ню», а сама соромиться ; маленькі діти, яких важко впіймати в потрібний кадр. В мене все чудово! Життя прекрасне!

Сьогодні все вдається просто чудово.  Майже кожний кадр вдалий. І дівчина на фото виглядає сексуально і спокусливо. І дітки просто чарівні янголята, обожнюю діточок. Їх важко фотографувати, але такий кайф переглядати ті фотографії , навіть з мінімальною ретушшю ці фото найкращі.

Лишилося ще обробити декілька весільних фотографій,  на робочу стрінку фейсбук і інстаграм викласти відкуки задоволених клієнтів  і "Доббі вільний" на сьогодні.

Люблю свою роботу.

Ввечері закриваю студію і вирішую трохи прогулятися , а потім вже викликати таксі.

Йду повз квітковий кіоск і бачу як Олег купує квіти. Два букети.

Мій пульс одразу пришвидшився , а серце впало в пʼяти . Кому ж він купує квіти? Мені? А чому ж букети два?

Бачу,що він вже розплачується. Тому, ховаюся за кіоск.

А Олег вийшов і комусь телефонує. Не одразу розумію, що він дзвонить мені. Виходжу з-за кіоску і дивлюсь на нього як причарована.

-  Слідкуєш за мною, квіточка?

-  Ага. Не хочу , щоб ти дарував квіти комусь, окрім мене, - тихенько відповідаю я.

-  І не збираюся. Тільки тобі. І ,можливо, твоїй мамі в день знайомства?-весело підморгує Олег.

-  Оскільки на сьогодні знайомство не заплановане, то кому ж другий букет квітів? - Ревниво запитую я.

- Обидва букети тобі. Просто не зміг обрати ,який з них краще.

-  Дякую,вони чудові. Я маю їх сфотографувати. А можна із тобою?

-  Звичайно,можна, але якщо обійдемося без інстаграму.

-  Ти що, це просто обов'язково! Необхідно похвастати перед подругами шикарним чоловіком і шикарними квітами! Але обіцяю обійтися без позначки твого профілю, збережемо інтригу, так би мовити,  - весело відповіла красунчику

-  Ні, - твердо заявив він. Я ж завмерла на місці і червʼячок сумління почав колупати мій мозок.

Не стала фотографувати ні чоловіка , ні квітів; не просити пояснення. Мовчки сіла в машину і відвернулася до вікна.