Підготовка

-Через три дні бал!!! жодних бійок за цей час. Ще не вистачало, щоб ти з синцем там була!

-Добре, татку, потренуюся з мамою. 
Моя мама мала одну пристрасть - танці на пілоні. В нас їх називають танцем спокуси. Але це було зовсім інше. Не знаю, хто навчав її , але елементи були дуже складними й вимагали чималої фізичної підготовки. Це й підкупило мене. Тож з її допомогою я багато чого досягла. «Якби ти брала участь у змаганнях, ти б була першою» - казала вона мені. «Тільки після тебе. Може нам й справді взяти участь ?» - жартувала я. «Тільки через мій труп!!!» - гарчав батько. Сарказму нашого він не оцінив, та й боявся, хто зна, що його дівчатам в голову стрілить . 
Не знаю, що він так метушився з цим прийомом. Чи один вже був? Ну, траплялося мені ховати пудрою синці під оком, що такого. Залицяльників не поменшало. Та цього разу повинен бути хтось важливий. Якиїсь граф. Як же ж його? Згадала - Дайрен Стептон. Особа загадкова й таємнича. Років десять тому, почалися серйозні сутички з королівством Ведмедів. На межі з їхніми територіями було знайдено родовище магічного пилу, неймовірно важливої і прибуткової речовини. Хоч воно й було на нашому боці, та спокій було втрачено на декілька років. Розпочалася війна. Важка й виснажлива. Там і відзначився тоді ще зовсім юний граф. Зараз, в свої тридцять років,  так і залишається на кордоні. Збудував замок. Оселився. У його підпорядкування віддано прилеглі землі, де він показав себе не лише як полководець, а й мудрий правитель. Край процвітав. Багатства, які давав пил, зробили з нього заможною і сильну провінцію. 

Дайрен жив відлюдкувато. До столиці майже не навідувався, хіба що в справах. Хоча ходили чутки про його походеньки. Жодний приїзд не залишився без маленького скандалу, повʼязаного з жінками. Мовляв, спокушав він їх, а потім залишав. Хоча поговорювали, що спокушати особливо йому й не доводилося, бо через свою привабливу зовнішність (якщо не брешуть, звісно) ці самі жіночки самі за ним бігали. 
Що ж забув такий цінний екземпляр на майбутньому прийомі? А дуже просто. Виявляється, через його сильний магічний дар, зачати і народити спадкоємця було не так то й просто. Це могла зробити лише єдина жінка - істина пара, обраниця долі. Було проведено магічний ритуал і визначити її він міг при рукостисканні. Якщо знайде - у обох на запʼясті зʼявиться тату. Сигнал того, що все підходить, можна клепати нащадків. Отак, бідолашний, скаче з міста до міста, тисне руки всім леді, а воно ніяк. От і нас удостоїв честі, дійшов аж до столиці. 
-Ти купила нову сукню? - вивів мене з роздумів тато.

-Навіщо? Повна шафа. 

—Невже тобі не хочеться пробігтися по крамницях?

-Так, ти правий. Кажуть , зброяр, завіз щось цікаве. Та й костюм для верхової їзди треба купити новий, а може й два. Вони швидко виходять з ладу. Дякую, таточку. - я чмокнула його в щоку й побігла на вихід. 
-Я не це мав на увазі- долинуло мені в спину. Та знаю я, знаю.