Спроба №21. Хлопчик-Помагай. Цей гіркий «медовий місяць»

Мандрівниці опинилися на великому пляжу. Сонце ховалося за обрій. Людей вже майже не було. Крики чайок, шум морського прибою… І раптом …

– Ну куди ж ти біжиш? Постривай! Давай поговоримо!

– Не хочу я нічого говорити!

– Та постривай же ти! Ведеш себе як дитина!

Мандрівниці побачили пару, яка швидко рухалася вздовж узбережжя. Аліна бігла по мокрому піску і кричала до чоловіка, що явно не хотів її чекати. Ноги дівчини плуталися у довгому сарафані, низ якого вже встиг намокнути. Волосся, вологе і кучеряве, боляче билося об плечі. У кожній руці у неї було по мобільному телефону.

– Ну чого ж ти так біжиш?? Тобі ось мама телефонує! Мені їй що сказати?

Молодик обернувся. Він знервовано поглянув спочатку на свою дружину, потім на телефон у її руці.

– Не треба їй нічого казати! – грубо відповів він. – Чого ти пристала?

– Проблеми не вирішуються ось так! Та стій же ти! Май совість! – Аліна задихалась від такого несподіваного фізичного навантаження на відпочинку.

– Що ти від мене хочеш, Аліно? – Хлопчик-Помагай знову зупинився і повернувся в її бік.

– Хочу, щоб ми спокійно поговорили у своєму номері, а не робили з цього вистави! – змучено вимовила дівчина.

– Мені потрібно побути самому! Залиш мене у спокої!

– Тоді на! – вона жбурнула по ньому мобільним. – Дзвони своїй мамі сам і взагалі, роби, що хочеш! Дякую за такий чудовий «медовий місяць»!

Аліна відвернулася і почимчикувала у бік готелю.

– У чому хоч проблема була? – здивовано дивлячись їй у слід, запитала Аніла. Їй явно не подобалося те, свідком чого вона щойно стала.

– Не повіриш, якщо розповім! – гірко посміхнулася Аліна.

– Знову проблеми у ліжку? – намагалася вгадати причину Аніла.

– Та ні, цей рубіж я вже переступила… Він знайшов у мене протизаплідні пігулки.

– І що ж тут такого страшного?

– Дітей хотів тут і одразу. А я не була готова…

– Ну, знаючи, що їх у тебе і зараз немає, здогадуюся, що ти так і не приготувалася…

– Не бачила я в ньому батька… І вже у «медовий місяць» почала усвідомлювати яку помилку я зробила!

– Ти про заміжжя?

– Так… Зрозуміла, що поспішила, що вибрала не того. Що це серйозний крок у житті, до якого я підійшла зовсім не відповідально… До того ж, те що ти зараз побачила, це, на жаль, лише початок…

– Показуй! – із серйозним обличчям мовила Аніла.