Спроба №19. Біг Бос

Мандрівниці знову опинилися в офісі. На цей раз Аліна сиділа за столом у приймальні та відповідала на дзвінки.

– Ти працювала секретаркою? – запитально поглянула на підопічну Аніла.

– Так, в одного районного депутата.

У цей момент задзвенів телефон.

– Слухаю. Так, звичайно, зараз принесу.

Аліна підвелася, заварила кави, поклала філіжанку на тацю разом із цукром і смаколиками й понесла Босу. Наші героїні поспішили за нею.

– О, дякую, Аліночко. Поклади на стіл. І йди до мене!

– Це що за неподо…? – почала обурено Аніла.

– Т-с-с… Дивися!

Аліна поклала тацю на стіл та підійшла до чоловіка. На вигляд йому було трішки більше як сорок. Декілька кілограм зайвої ваги лише додавали йому поважності. Він широко усміхався до дівчини, яку посадив собі на коліна.

– Сподіваюся, ти там у приймальні скучила за мною?

– Лише трішечки, – кокетливо мовила Аліна.

Коли Бос притягнув її до себе для поцілунку, у приймальні задзвенів телефон.

– Мені потрібно відповісти на дзвінок! Може це щось важливе!

– Та посидь зі мною. Нікуди вони не дінуться – почекають!

Щойно дзеленчання припинилося, на столі завібрував мобільний.

– Це дружина! – подивившись на екран, злякано мовив Бос. – Алло, кицю!

– Чого це твоя секретарка слухавки не бере? Знову байдики б’є? – заговорили на тому кінці. – Казала я тобі, звільни її! Від цієї дівчини зовсім ніякої користі! Мабуть, сидить, нігті фарбує.

– Я її відпустив у магазин, у нас в офісі кава закінчилася.

– Ну дивись сам… Я чому телефоную. Не забудь, сьогодні вечеря з моєю мамою! Заїдь після роботи у супермаркет, купи її улюбленого «Кагору».

– Добре, кицю, не хвилюйся, все зроблю!

Аліна потихеньку встала з колін Боса і пішла у приймальню, зачинивши за собою двері.

– Ти взагалі нормальна? – обернулася до підопічної Аніла.

– Тебе обурило те, що він одружений?

– А тобі, бачу, було все одно!

– Та не було…

– Нічого тебе попередні стосунки із твоїм Інтимним Другом не навчили. Це ж те саме!

– Він казав, що розлучиться…

– Яка ж ти наївна… Наче й не дитина, а в казки віриш… Не дивно, що ти й досі сама!

– Вірила… Зараз вже подорослішала…

– Цікаво послухати, які у твого Боса були причини не розлучатися?

– Його тесть вклав у його передвиборчу компанію чимало коштів. Він спочатку хотів стати фінансово незалежним, а вже потім розірвати шлюб.

– Дай вгадаю, так і не назбирав грошенят?

– Гірше… Чого мені розповідати, дивись сама…

Вони опинилися у шикарній трикімнатній квартирі. Світла не було, але зі спальні було чути недвозначні звуки. Раптом вхідні двері відчинилися, у коридорі ввімкнулося світло. На порозі стояла жінка у шубці та на високих підборах.

– Коханий!

За хвилину зі спальні вискочив Бос в халаті з розпатланим волоссям.

– Кицю? Ти чого так рано від батьків повернулася?

– Вирішила зробити тобі сюрприз! А ти що вже спав? Ще і дев’ятої немає.

– Якось задрімав…

– Зачекай, а що це за чобітки жіночі стоять? І курточка рожева? У тебе тут хтось є?

Зла, як фурія, вона залетіла до спальні та ввімкнула світло. У кімнаті нікого не було.

– Де вона??? – гнівно кричала жінка, заглядаючи у шафу, під ліжко та за штори. – Вб’ю обох!

– Та немає тут нікого, кицю.

– Чиї ж тоді то були речі?

– Не знаю, що тобі сказати…

Мандрівниці помітили, як із дверей ванної кімнати потихеньку вискочила Аліна і побігла у коридор. Вона схопила свій верхній одяг та взуття, легенько відчинила вхідні двері й розчинилася у темряві під’їзду.

– Я тоді, почувши, як мій Бос із жінкою говорить, непомітно заховалася у ванній кімнаті. Моє щастя, що вона поруч зі спальнею була і з коридору її не видно! Навіть не уявляю, що б вона зі мною зробила…

– Думаю, роботу тобі довелося шукати дуже швидко?

– Так, в офіс я більше не повернулася… Страх перед гнівом обманутої дружини Боса пересилив бажання кар’єрного зросту…