– А ми з тобою потрапили на вечірку під відкритим небом! – озираючись довкола, констатувала Аніла.
– Нічого подібного, це просто дискотека для дітей літнього оздоровчого табору, – мовила Аліна. – Подивися на контингент.
– Бачу, одні підлітки і кілька доросліших юнаків та дівчат. А, он і ти… Танцюєш у колі???
– Так, я була дуже популярною вожатою! Діти мене обожнювали!
– Не дивно, ти тут – просто красуня! Засмагла білявка у коротких шортах та яскравій майці – Просто модель! І рухаєшся ти класно, у такт музиці!
– Ого, скільки відразу компліментів! Я так і звикнути можу!
– А ваш ді-джей – неймовірно симпатичний хлопець.
– Я тобі навіть більше скажу, цей ді-джей був моїм хлопцем.
– Серйозно? Вау! Ви мабуть були найпривабливішою парою у таборі!
– Були. Та про нас ніхто не знав. Коли нас приймали на роботу, ми підписали згоду про відмову від жодних романтичних стосунків зі співробітниками чи вихованцями.
– Ну щодо дітей все зрозуміло, вони ж усі малі, – іронічно зауважила Аніла.
– Не всі! Вікова категорія у старших загонах варіювалася від 15 до 18 років. Тоді як нашим вожатим на той момент було не більше двадцяти.
– Все одно, діти є діти. А от чому ж співробітникам не можна було мати стосунків?
– Політика табору: вихованці – передусім!
У цей час, Ді-джей сказав щось своєму напарнику біля апаратури та спустився зі сцени. Він непомітно для всіх подав Аліні умовний сигнал рукою і зник за танцювальним майданчиком. Через декілька хвилин дівчина теж пішла за ним.
– Якщо ми туди підемо, не побачимо нічого такого? – несміливо запитала Аніла.
– Ти що? За кого ти мене маєш?
– Ну все, все, чого обурюєшся? Я ж лише так, з цікавості…
– Ми просто гуляли разом, цілувалися, і все під час дискотеки. В інший час у мене було занадто багато обов’язків з моїми вихованцями. Ми бачилися протягом дня, але не спілкувалися, щоб не було жодних підозр щодо нашого роману.
Тим часом Ді-джей і Аліна дійшли до пляжу. Вони швиденько скинули одяг, залишившись лише у нижній білизні та побігли у воду.
– Так, так… І хто тут порядна дівчина? – з цікавістю спостерігаючи за парою, мовила Аніла.
– Кажу тобі, нічого не було. Ми просто плавали у місячному сяйві. Це було так романтично…
– Відчуваю, що і ця історія закінчилася сумно… Інакше нас із тобою тут не було б…
Мандрівниці знову перенеслися на дискотеку.
– Чому це ми знову тут? – здивувалася Аніла.
– Це не той самий день… Як бачиш, зараз не так темно. Пройшло півтора місяця наших таємних зустрічей.
– Дай вгадаю! Вас спіймали?
– Гірше…
– Що може бути гірше?
На сцені Ді-джей знову щось говорив своєму напарнику. Аліна поглядала на сцену і чекала від свого хлопця уявного сигналу. Та коли він зійшов вниз, то підійшов до чорнявої дівчини, що вже стояла біля виходу. Він обійняв її за талію, і вони разом пішли до пляжу.
– А це ще хто така? – обурено мовила Аніла. – І що вона робить з нашим хлопцем?
– Це Діана… На рік старша за мене. Працівниця їдальні. Виявилася поступливішою.
– Ти про що?
– Приблизно через місяць наших таємних зустрічей, Ді-джей почав натякати на інтимну близькість. Я не була готова до наступного кроку. Звичайно, я розуміла, що ці стосунки – ненадовго, адже ми з різних міст, та і спільного у нас з ним було мало. Про все це я йому і сказала. От він і не став чекати, доки закінчиться літо і швидко знайшов мені заміну.
– А вона…?
– Краще на цей раз нам за ними не йти… – промовила Аліна та сумно усміхнулася.
#3187 в Сучасна проза
#9277 в Любовні романи
#2227 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 16.03.2022