Пʼята частина

Мама мія.. Тільки не кажіть, що він хоче запросити мене на побачення, бо для стосунків занадто рано. Навіть я це розумію. Ха-ха. Боже, моє серцебиття напевно вже чути йому.
Цікаво: а сильно помітно, що він мені подобається?  

-Тому я хочу спитати тебе, чи згодна ти потанцювати зі мною? – що? Просто потанцювати? Так Аріно.. Умієш ти придумати. Намагаюсь не показувати, що я засмучена та чекала чогось іншого. Подаю руку, давши знак, що я згодна. Він не на мить не пропускає цей шанс та веде мене до маленької зали, яку ми приготували саме для танців.  

І кружляє пара по залу: високий зеленоокий хлопець та сіроока дівчина, яка ледь-ледь дістає йому до плеча. Вони, ніби випромінювали почуття спокою і ніжності. Такі слова я потім почула від свого дядьки, але повернемося до реальності. Його рука опустилась на мою талію, а я поклала на його плече і намагалася заспокоїтись, адже така близькість до нього сильно розхвилювала мене. Його гаряче дихання біля мого вуха, яке створює незнайомі почуття унизу живота. Ні, я знаю, що це, проте нічого такого не відчувала. Ледь чутний шепіт: «Розслабся.. Я не з’їм тебе». Тиша, а потім: «Поки що».  

І що означають його слова? Мені б себе зрозуміти, а тут він ще дає загадки якісь. Піднявши очі на нього, то я не могла нічого не сказати. Я просто впала у глибину цих зелених очей, які ховають собі стільки, скільки не мають бачити очі 25-річного хлопця. Але.. Не такого сусіда ми отримали, щоб жити спокійно.  

Ми зупинилися, адже пісня закінчилась. Він підвів мене до мого місця, подякував за танець та сів на своє місце. Уже не біля мене. Надалі вечір пройшов спокійно. Не було п’яних суперечок. Усі просто спілкувалися та насолоджувалися життям. А я поринула у думки. Я так заплуталась у собі. Роман мене дійсно хвилює, але я боюсь, що для нього це просто гра і нічого серйозного він навіть не думає планувати зі мною. Звісно, що ще рано думати про це. Проте моя думка, якщо хлопець з самого початку не прагне серйозного, то не треба очікувати згодом, що його погляд зміниться. На жаль, ні. Я це вже проходила і знову залишитися з розбитим серцем мені не хочеться, тому буду намагатися тримати відстань. Хоча він після танцю не сильно палає бажанням спілкуватися, тому будемо вважати, що це було знак ввічливості, як до онучки іменника.