частина 1

Передмова

Сприйняття — одна із найзагадковіших і водночас ключових сфер людського досвіду. Воно формує нашу реальність, визначає взаємодію світу і становить фундамент пізнання. Ця книга виникла із прагнення систематизувати та осмислити широке коло наукових знань та філософських роздумів про сприйняття, поєднуючи дані з різних дисциплін — філософії, психології, нейронаук, соціології, релігієзнавства та сучасних технологій.

Сучасна наука рухається до розуміння сприйняття як складного, багатошарового процесу, що включає біологічні механізми, когнітивні конструкції, а також культурні, соціальні та духовні виміри. У роботі читач знайде як глибокий теоретичний фундамент, а й огляд практичних додатків і викликів, які стоять перед дослідниками і практиками.

Мета книги — створити цілісне уявлення про сприйняття, що сприятиме розвитку міждисциплінарного діалогу та надихає нових досліджень. Це запрошення до подорожі у самі глибини людської свідомості, у простір, де народжується наше сприйняття світу та самих себе.

Сподіваюся, що ця книга стане корисним інструментом та надійним супутником для фахівців, студентів та всіх, хто прагне зрозуміти цей дивовижний феномен. Ласкаво просимо у світ сприйняття — багатогранний, динамічний та нескінченно захоплюючий.

З повагою, авторе!

1. Частина I. Теоретична та методологічна база сприйняття

2. Глава 1. Огляд та проблематика сприйняття

3. 1.1. Основні визначення та концептуальні рамки

1.1.1. Поняття сприйняття у філософії та науці

Визначення сприйняття. Сприйняття є складним багатогранним процесом, з якого суб'єкти сприймають, сортують і інтерпретують сенсорні сигнали, формуючи суб'єктивний досвід оточуючої реальності. У філософській традиції сприйняття трактується як міст між зовнішнім світом та внутрішньою свідомістю, що дозволяє суб'єкту пізнавати та осмислювати навколишнє середовище. У науковому контексті сприйняття розглядається як активний процес обробки сенсорної інформації, який забезпечує адаптацію та виживання організму у динамічному середовищі.

Історичний контекст концепції. Античні філософи, такі як Платон і Арістотель, розглядали сприйняття переважно як відображення зовнішньої дійсності в душі людини, де Арістотель підкреслював важливість сенсорних органів у здобутті знань. Середньовічні мислителі розвивали ці ідеї в ключі схоластики, пропонуючи інтеграцію чуттєвого досвіду та раціонального мислення. Епоха Нового часу ознаменувалася дуалістичним поглядом Декарта, який відокремлював почуття від мислення, та емпіричним підходом Локка, що визначав сприйняття як фундамент джерела знань, що ґрунтується на відчуттях.

Філософські та наукові підходи до сприйняття. У сучасній філософії сприйняття вивчається в рамках феноменології, гносеології та філософії свідомості, де акцент робиться на його суб'єктивних аспектах та ролі у формуванні досвіду. Феноменологи, такі як Гуссерль, розкривають структуру свідомого переживання, підкреслюючи нерозривний зв'язок відчуття та усвідомлення. Аналітична філософія досліджує логіку сприйняття та проблеми репрезентації реальності.

З наукової точки зору, психологія та нейронаука розглядають сприйняття як результат складної роботи сенсорних систем та когнітивних механізмів, що включають процеси уваги, пам'яті та інтерпретації інформації. Сучасні дослідження доводять, що сприйняття - динамічна та інтерактивна діяльність, а не пасивне відображення дійсності, що розширює розуміння зв'язків між нейрофізіологією та свідомістю.

ВСЮ КНИГУ ВИ МОЖИТЕ ЧИТАТИ НА ПЛАТНОМУ РЕСУРСІ :  https://online.fliphtml5.com/zjzmy/owei/