Розділ 54

Я присіла від безсилля та приречено прикрила обличчя руками. Невже не має ніякого виходу?

Раптом за спиною почулися кроки. Я поволі повернула голову і побачила яскраво-червоні кросівки. Невже сон справджується? Але ж все, що відбувається довкола, не зовсім таке, як я вже бачила. Можливо, у мене буде шанс врятувати усіх та не приєднатися до сил зла?

 – Як же добре, що з тобою все в порядку,– сказала жінка в червоних кросівках, а точніше декан нашого університету.

– Бачиш, що там відбувається?– підійшов і собі Всеволод.– Якщо не приєднаєшся до нас, то твої друзі загинуть.

Я мовчки сиділа і не могла зрозуміти, що відбувається, що мені потрібно робити. Адже якщо приєднаюся до них, то, можливо, ніколи не зможу повернутися до нормального життя та цілком ймовірно завдам шкоди мільйонам людей.

– Ні. Я не можу цього допустити,– сказала я зі злістю в голосі.

– Допустити чого?

– Зростання вашої могутності. Ви й так нашкодили вже величезній кількості людей, а що буде тоді, коли на стороні зла будуть ще й мої сили. А я ж навіть не знаю, які вони.

–Ну як хочеш,– сказав Всеволод і кивнув у сторону моїх друзів.

Здавалося б, минуло кілька хвилин, а я не могла відвести погляду від них. Вони один за одним падали після могутніх енергетичних ударів у їхню сторону. Ті, хто залишалися, мужньо боролися, але навіть якби захотіли втекти, то всі шляхи до відступу були відрізані.

Ось впала Злата, а за нею й Киря, у якого виявляється також були унікальні здібності.

– Ти сама у всьому винна,– немов виплюнув ці слова Всеволод.

– Ніііііііііііііііііііііііііііі!!!!!!!!!!!!!!!!!– немов звіддаля пролунав мій розпачливий крик.

Та енергія, яка утворилася від надлишку сил, захопила могутнім сплеском просувалася все далі й далі від мене. Всеволод зник, прихопивши разом з собою деканшу та того самого хлопця, що врятував мене, коли я вилетіла у вікно та впала у басейн. Виходить вони просто оберігали мене, щоб залучити на сторону зла.

Проте мене турбувало зараз не це. Енергія вирвалася з мене на зовні та замість того, щоб знищувати все і всіх, навпаки давала засохлим травинкам, обрубаним деревцям, нове життя. Кожна нова іскорка відроджувала прекрасну флору, не забуваючи й про фауну. Стільки здавалося б втрачених видів, я не бачила ніколи.

Раптом могутній потік енергії дістався і до моїх друзів. Вони по черзі підіймалися з землі та подивилися так, ніби нічого не сталося. Хоча й дещо здивовано поглядали на потік енергії, який просувався далі, оживляючи всіх навколо.

Я кинулася до них та обійняла кожного, не вірячи своєму щастю. Вони тут, разом зі мною, живі.

То от, яку силу хотіли отримати собі сили зла. Ну тепер перевага точно на нашому боці та незабаром ми здобудемо довгоочікувану перемогу.