Розділ 51

Але подумати над цими питаннями мені просто на просто не дали. Одногрупники перемістилися до мене та почали придумувати різні цікавинки.

Чесно, я намагалася подумати про застереження, але просто не змогла зосередитися на ньому, коли Лізка запропонувала нову гру.

Ми безтурботно веселилися на пляжі, часом забуваючи, що навколо є люди, яким заважає наша пустопорожня балаканина та регіт, що майже не затихав.

Раптом до нас підійшла якась жіночка. Спершу я просто дивилася на її ноги, думаючи, що такої випадковості не буває, але ж можливо все.

Ну ця жіночка могла просто випадково зазирнути на пляж, а пісок уже доволі розігрівся на сонці, тому знімати яскраво-червоні туфлі на каблучку було не надто логічно. Та й якщо їй тут зручно, а це очевидно саме так, адже не видно слідів, щоб вона падала, абощо, то чому б і ні.

– Доброго дня. Я бачу, ви весела компанія туристів, яка тут, мабуть, вперше, – сказала жіночка, окидаючи нас оцінювальним поглядом.

   – Ну так,– відповів Ден, який був до неї найближче.

   – Тоді, мабуть, ви ще не були на головній цікавинці тутешньої місцевості – острові Джарилгач, – сказала вона, але ми цього разу лише кивнули.

Жіночка ще раз пильно на нас поглянула, неначе порівнюючи з кимось, а потім стрепенулася, згадавши, де вона знаходиться і продовжила.

– Так от. Наша компанія займається оформленням екскурсій на острів Джарилгач. Раз у рік ми проводимо такий собі хаотичний розіграш безкоштовних путівок – ходимо пляжем і підходимо до першої великої компанії, яку зустрічаємо,- почала пояснювати вона, чому взагалі підійшла.– Ну і перемагають ті, хто приходить в саме такій кількості, як у нас є путівок. Вітаю. Вас зібралося саме стільки, скільки ми й розігрували. Тримайте приз. Протягом двох діб, ви маєте активувати квитки туди та протягом тижня – назад. Інакше вони анулюються. Бажаю приємного відпочинку.

– Дякуємо,– сказала Злата, яка враз посміливішала та забрала квитки з простягненої руки жіночки.

– Оце нам пощастило,– сказала Лізка, висмикуючи квитки з рук Злати.– Тут написано, що нам не тільки оплачена сама подорож до острова, а й дві ночі там, в готелі. А ще будь-яка їжа, яка буде замовлена в цьому ж таки готелі.

– А може не потрібно довіряти цій жінці,– раптом сказала Ксеня.– Ну не буває такого, що тобі дають щось просто так. Здається, вона щось задумала.

– Та ну,- не витримав Киря.– І чого нам варто боятися?

– Ну хоча б того, що ми собі розкошуватимемо там два дні, а виявиться, що нічого не оплачувалося і нам навіть грошей не вистачить,- раптом з’явилися перші вагомі аргументи.

Ми ще довго-довго сперечалися на цю тему. Дехто навіть згадав слова Арсена Павловича – гіда, який віз нас до лікарні. Але врешті-решт було вирішено не гаяти час і не втрачати такої чудесної можливості відвідати острів.

Тому вже наступного дня ми почали пакувати найнеобхідніші речі.

Мені постійно допомагав то один одногрупник, то інший і я навіть спакувалася трішки раніше, ніж інші.