Розділ 46

– Ооо. Ти вже встала?– підійшов до мене, цього разу, понурий Киря.

– Все добре?– стурбовано запитав він, коли оглянув мене і не побачив ніяких явних пошкоджень.

– Ні,– сказала я, але вчасно помітила, що через цю відповідь він дуже сильно занервувався і продовжила.– Здається в мене щось не так з лівою рукою. Мабуть, потрібно поїхати до лікарні.

– Добре. Якщо хочеш, то можемо викликати швидку допомогу сюди.

– Та ні. Я зможу доїхати й сама. Впевнена, що знайдуться люди, яким це набагато потрібніше за мене.

– Ну як хочеш. Спускайся, а я поки скажу всім, що ми їдемо.

– Та ні. Непотрібно мене супроводжувати,- намагалася відмахнутися я від його допомоги.

– Ще й як потрібно,– не став слухати мене Киря.– Всі дуже хвилювалися і з радістю поїдуть підтримати тебе в лікарню, особливо Злата, яка вже більш як чотири години місця собі не знаходить.

– З нею все добре?– розхвилювалася я, згадавши про події, як з’ясувалося, кількагодинної давності.

– Так. Звісно, що з нею все добре. Вона неймовірно розхвилювалася, коли прокинулася і побачила, що тебе немає ні в кімнаті, ні в домі, вікно відчинене навстіж, а вхідні двері, від яких ключ є тільки в Дена, закриті.

– Власне, ми всі бігали містом у твоїх пошуках, перевіряли чи не могла ти випадково випасти з вікна, але тебе ніде не було,– продовжував розповідати Киря.– Аж раптом прийшов він – дивний незнайомець. Він приніс тебе, спокійно пройшов до твоєї кімнати та поклав саме на потрібне ліжко, а потім просто зник.

Слова Кирі дуже сильно здивували мене. А коли ще й на мої запитання, як виглядав хлопець, він не зміг нічого відповісти, то взагалі не змогла заспокоїтися. «А може це той самий незнайомець зі сну?», з'явилося питання в мене у голові, але воно здавалося абсурдним. Чи може ні?