Якось ми з одногрупниками зібралися та домовилися поїхати всім разом на відпочинок на море. Це була прекрасна ідея, адже відпочинок нам зараз точно б не завадив.
Квитки були заброньовані заздалегідь до Херсонської області. Саме звідти можна було поїхати на острів Джарилгач. Ми вже давно думали про те, щоб вирушити саме до цього таємничого місця, але зібратися якось вийшло лише зараз.
Спакувавши всі валізки, зібралися на залізничному вокзалі. Дуже сильно хотілося якось так взяти та розміститися у сусідніх купе. Але половина місць вже була давно заброньована, тому наші плани провалилися.
Проте ми навіть тут знайшли вихід з ситуації. Так якось вийшло, що Алісі та Ксені вдалося розміститися в одному купе. Ми прийшли до них і почали святкування успішної екзаменаційної сесії. На стіл було виставлено стільки закусок, що все перестало поміщатися й інше викладалося аби-куди. Спершу мені навіть здавалося, що поки ми доїдемо до Херсона, то в нас більше не залишиться їжі, яку завбачливо приготували нам рідні.
За годину, ми вже всі понаїдалися і почали потрохи розходитися по своїх купе, бо вставати потрібно було дуже рано.
Але це не минуло без пригод. Ну, а як студентам, які їдуть вперше без батьків, обійтися без усіляких прикрих ситуацій?
Отож давайте розповім, що ж все-таки сталося.
Найпершим до свого купе пішов Ден. Коли він зайшов досередини, то не побачив своїх речей. Одногрупник розхвилювався і почав кидатися по купе, думаючи, що ж робити. Тоді він спробував застосувати свої сили та повернути таким чином речі на місце. Але це взагалі не спрацювало. З усього того, що Ден приніс до купе, тут були лише вода та чорна кепка з білим надписом. Він виграв її в одному конкурсі й з того часу це була річ, яка як він вважав, приносила йому удачу.
Ден після невдачі з застосуванням надздібностей дуже перенервувався, схопив кепку і вибіг з кімнати.
В цей момент прокинулися ті, хто їхав з ним в купе і закричали "Грабіжник". Він розгубився і знову застосував свої сили, перемістивши людей до виходу з вагона. Тепер уже були перелякані саме незнайомці. Але, на превелике щастя, неподалік була одногрупниця, яка вміє впливати на мозок людей і переконала постраждалих, що все добре та що вони просто шукали туалет.
Після цього ми добряче нареготалися та розійшлися по своїх купе, перевіривши разів десять, чи потрапили саме туди, куди потрібно.