Розділ 30

Спочатку світло постійно блимало і ми зі Златою ледве змогли роздрукувати свої курсові роботи. Розумію, не потрібно це залишати на останній момент, але з ким не буває. Мабуть, усім людям рано чи пізно стає ліньки щось робити. Отож і ми не виняток.

Пройшовши до просторої аудиторії, в якій мав відбуватися захист наших курсових робіт, ми зрозуміли, що опинилися ще в одній дуже прикрій ситуації. Раптом з зарядного пристрою до ноутбука, по якому ми мали показувати додаткові матеріали по курсових, які б підтверджували те, що це саме наші роботи, посипалися іскри. Після цього одразу ж погасло світло. Я вже думала почати перейматися за апаратуру та те, що буде з захистом, як раптом одна з іскор впала на штору і та зайнялася. Вогонь розповсюдився надзвичайно швидко і незабаром всі шляхи мені та нашим одногрупникам були відрізані.

В той момент я зрозуміла, що ми з одногрупниками в пастці, а єдине, що можу зробити – це викачати кисень з кімнати. Але в такому випадку нам буде нічим дихати та й провести таку складну операцію я ніяк не зможу. Сил у мене поки що недостатньо, а заклять таких мені не тільки не доводилося вивчати, а й бачити подібні випадки в книзі взагалі.

Раптом Аліса і Ксеня виступили наперед, а за ними пішли Макс, Ліза та Ден. Величезне підвальне приміщення освітлювало тільки полум’я, тому ми змогли лише побачити, як їхні силуети розчинилися в ньому та зникли з нашого поля зору. Я одразу кинулася за ними, щоб відтягнути їх на тимчасово безпечну відстань. Але коли відійшла від інших одногрупників на доволі далеку відстань, то перед моїми очима відкрилося неймовірне.

Марк стояв охоплений полум’ям, але воно його не чіпало, а просто всотувалося в хлопця, потроху зменшуючись. Ліза скористалася ситуацією, що склалася і нарешті змогла пробратися до крана з водою(на щастя це з якогось дива була хімічна аудиторія) та рукавом кофти відкрутила його. Вона зуміла якось управляти потоком води і це було чимось на грані фантастики. Аліса ж із Ксенією проговорювали якісь чарівні заклинання і відновлювали електричні кабелі. А Ден на ходу за ними відновлював предмети, які пошкодилися через займання, при цьому удосконалюючи їх. Наскільки я зрозуміла, його дар – це контролювати невеличкі потоки часу, при цьому впливаючи на певні предмети.

Коли мої одногрупники завершили «порятунок» цієї кімнати від вогнища, я приступила до своєї роботи. Потрібно було терміново очистити приміщення від диму і в цьому мені прекрасно допомогло одне заклинання, мабуть, чи не єдине, яке я запам’ятала з книги.

Після того, як приміщення знову було таким, як і до того, а сестри-близнючки знову провели сюди електрику – я, Ксеня, Аліса, Ден і Марк, повернулися до решти. Ті абсолютно нічого не пам’ятали, а Ілона дивилася на нас з якимось зачудуванням і власною гордістю. Наскільки я зрозуміла, вона здатна впливати на людський мозок та злегка викривлювати реальність. Але у зв'язку з тим, що це не подіяло на нас, її сила не поширюється на людей з надздібностями.

Ну що ж, здається я знайшла свою команду. Але більше всього вони діяли цілком підсвідомо і досі не усвідомлюють того, що насправді відбулося. Отже, потрібно буде все їм детально пояснити. Ну що ж, попереду складна робота, але впевнена, ми з усім впораємося. Адже перший крок до перемоги уже зроблено.