Справжня я

Розділ 16

Поглядаючи на все навколо та постійно озираючись назад, щоб сфотографувати ще щось, ми нарешті підійшли до будинку. Коли підійшли до порогу, Злата нарешті поглянула на будинок і здивувала мене.

– Я знаю цей будинок. Мені точно вже доводилося раніше його бачити. Тоді…..– почала говорити Злата. Я хотіла її запитати, уточнити чи саме про нього говорить подруга, абощо, але мене опередила мама, яка саме вийшла на поріг.

– Злата?- ледь промовила вона, побілівши на очах. Тепер мама з життєрадісної рожевощокої сорокарічної жінки, перетворилася на якусь примару. А її блондинисте фарбоване волосся ще більше це підкреслювало. Вона довгих п’ять хвилин стояла спершись на одвірок, не вірячи своїм очам.

– Так. Мене звати Злата,– відповіла моя подруга та стурбовано подивилася на мою маму.– З вами все добре?

– Та-ак,– нарешті оговталася мама та прямо кинулася по сходах і обійняла Злату.

– Мамо, що сталося? Звідки ти її знаєш? І Злато, коли ти бачила наш будинок, якщо до цього часу ніколи не була в Мукачево?

– Я й сама не розумію цього,– нарешті промимрила Злата.

– Ходімо в будинок. Там я все вам розповім. Не думала, що це колись станеться, але доля змилостивилася над нами,– пробубоніла мама та вхопивши наші валізки, зі швидкістю метеорита побігла всередину.

– Ну чого стоїте? Заходьте!– вигукнула мама, виглянувши через хвилину та побачивши, що ми знаходимося все ще там, де стояли і здивовано кліпаємо очима.

Після її слів ми нарешті зрозуміли, що від нас хочуть і ледь переставляючи ноги пройшли до будинку. В середині нікого більше не було. Інтер’єр будинку анітрохи не змінився. Ну так, мене не було тут лише два тижні, але здавалося наче пройшла ціла вічність. Я помандрувала до вітальні та плюхнулася в улюблене крісло-мішок. Не знаю чому, але мені там завжди було не тільки зручно, а дуже спокійно. Коли я сідала туди, то весь світ неначе переставав існувати для мене і я уявляла наче знаходжуся біля морі, шумить прибій, чутно крики чайок та веселий сміх дітей. В такі моменти на душі завжди ставало радісно і забувалися всі біди та розчарування.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше