Розділ 14

Роздуми всю ніч не покидали мене. Я ніяк не могла заснути. Чи то через те, що я їду цього разу вперше на верхній поличці, чи то через те, що посеред ночі до нашого купе ще зайшли двоє музикантів і аж до ранку слухали якусь музику в навушниках так, що і нам було її прекрасно чути.

– Ти також не спиш,– запитала я у Злати, побачивши, що вона ворушиться.

– Так,– відповіла вона і ми вийшли до коридору, щоб ніхто не зміг підслухати нашої розмови.– Ніяк не звикнусь з думкою, що в мене є якісь супер сили. Так, звісно я здогадувалася, що такі дивні і водночас реалістичні сни та видіння – не просто вигадка, але….

– Стоп. Ти вже знала про свої надздібності?

– Ну не зовсім. Сни й видіння просто були дуже реальними, а коли я знайомилася з якимись новими людьми, то могла передбачити їхнє найближче майбутнє і ці події врешті-решт ставалися. Та й віднедавна я прекрасно почала розбиратися у травах і поглянувши на людину могла визначити, що саме з нею відбувається, що болить.

– А зі мною ти також щось бачила? Тоді ж, коли ти зайшла до кімнати, то двічі неначе зависнула. То так до тебе приходять видіння?

– Так. І коли я зайшла до кімнати, то побачила кучу болю та розчарування, а також багато втрат. Я відчула, що той незнайомець допоможе, але виявляється це — Всеволод. А отже чекати від нього нічого доброго не можна. Лишається надія тільки на те, що якщо ми триматимемося осторонь і якось позбавимося від своїх сил, то такого результату й не буде.

– Я також так думаю. До речі, можеш пожити певний час у нас. Мама написала, що вони не проти. Та й веселіше буде,– сумно посміхнулася я подрузі.

– З радістю прийму твою пропозицію. Єдина хто в мене є – це прийомна мама, але вона мене точно змусить піти назад до університету, тож було б непогано побути десь далеко від неї, щоб знову не зустрітися з тим злісним Всеволодом.

– Я тебе розумію,– скривилася я, згадавши про очільника темної асоціації героїв.– Як же бісить його зверхнє ставлення до людей. Таке відчуття, наче він може вирішувати все. Але ж це зовсім не так. Чи може ні?