Розділ 6

Після посвяти, коли Меланія Дмитрівна попрощалася з нами, наша група вирішила зібратися разом та роззнайомитися. Не знаю, як так сталося, але нас було лише десять і ми були найменшенькою групкою. Тож нам було не складно вирішити, куди піти.

Після не надто довгих розмов, виявилося, що всі ми обожнюємо фотографувати та любимо бути на природі. Тож всі з радістю погодилися на пропозицію Кирі або Кирила Андрієнка(він все ж таки надає перевагу першому варіанту), закупитися в супермаркеті та піти до парку. Це була чудова ідея. Вона допомогла нам згуртуватися, а пропозиція Лізи Іващенко – по черзі розповісти коротко про себе, взагалі була геніальною.

В результаті ми не тільки змогли весело провести час, а й познайомитися одне з одним. Зазвичай мені складно запам’ятовувати нових людей, тож вдалося закарбувати в пам’яті лише декілька облич, а імена, незважаючи на те, що їх було небагато, геть переплуталися в моїй голові. Тож коли я втомлена, але щаслива, повернулася разом зі Златою до кімнати, то знала лише, що окрім Кирі в нашій групі є Ілона, Аліса, Марк, Ден, Ксеня, Ліза, Тім, ну і звичайно моя сусідка та я.

Але хто і як виглядає, знову було для мене загадкою. І не тільки тому, що в мене погана пам’ять, а ще й з тієї причини, що Аліса і Ксеня – це сестри-близнючки. А вони ну дуже вже схожі. Я просиділа біля них декілька годин, але не помітила жодної деталі, яка б їх відрізняла. Обидві були блондинками, якщо так можна сказати, бо їх волосся нагадувало більше колір пшениці. Аліси та Ксеня мали однаковий зріст та ідентичну вагу. Їхні очі були чимось середнім між сірим та блакитним, а на шиї були малесенькі шрами у вигляді сонця. Таке звісно дуже рідко трапляється, але вони були однаковісінької давнини та розміру.

В них навіть характери схожі. І Аліса, і Ксеня дуже добрі та щирі дівчата, які за цей вечір уже двічі напрошувалися мені допомогти розібратися зі схемами метро. Бо я, чесно кажучи, ледве доїхала вперше до гуртожитку. Це було, можна сказати, чудо, тому що мені вдалося з першого ж разу вийти у потрібний бік. Але як мені розказували нові знайомі, там чотири виходи і деколи випадково можна опинитися за кілометр від того місця, що тобі потрібне. Проте Злата пообіцяла, що в понеділок поїде зі мною і все покаже, тож я відмовилася від їхньої допомоги.