Глава 9

Ввечері Валя одягнув одяг, який підібрала йому Саша. Невпевнено вийшов з ванної та натрапив на прискіпливі погляди друзів. Хлопець почувався незатишно.  Бежевий однотонний пуловер зовсім не приховував шию, темно сині джинси здавалися вужчими, ніж потрібно, а сірий піджак – зайвим. Найбільше не вистачало улюбленого метелика та окулярів. Лінзи муляли, наче хтось насипав піску в очі. Хотілося якнайшвидше зняти цей маскарадний одяг та закутатися в улюблену водолазку з бетменом. Помітив, як очі Саші загорілися особливим блиском. Вона підвелася з дивану та, розглядаючи Валю, обійшла навколо нього:

– Ну, от! Інша справа. Красунчик! Ще трохи брутальності, і я можу закохатися. От припиниш голитися й буде ідеально.

Закохатися… Щоки Валі налилися сором’язливим рум’янцем. Не хотілося, щоб Саша у нього закохувалася. Ця дівчина лякала й хлопець не знав, чого очікувати від неї наступної миті. Готовий повидирати щетину нігтями, тільки б не викликати у Саші симпатію. Помітивши його напруження, дівчина засміялася:

– Розслабся! Я жартую. Звісно, пам’ятаю, що ти бережеш себе для Кароліни. От сьогодні маєш проявити весь свій шарм, щоб вона розгледіла у тобі чоловіка. Хоча… – Саша уважно пройшлася поглядом обличчям Валі та склала руки на животі, – той шарм ще знайти треба.

– Ми допоможемо, – Костик миттю опинився біля Валі та бризнув у нього парфумами. Хлопець гидливо скривився:

– Ще що?

– Як що? Найкращі парфуми у світі, – Костик промовив це з нотками гордощів у голосі.

 – Якщо найкращі, то не шкодуй для друга, – Ростик вихопив флакон з рук Костика та пшикнув кілька разів на пуловер Валі. Різкий аромат наповнив повітря та залоскотав носа. Валя, прикрившись долонями, пчихнув. Саша помахала рукою біля обличчя, проганяючи неприємний запах:

– Ти впевнений, що найкращі? Не треба було пшикати у такій кількості. Тепер від Валі тхне, як від освіжувача в туалеті. Дай сюди, – дівчина забрала парфуми й прочитала назву, – “З ароматом герані”. Костику, де ти знайшов такий екземпляр?

– Продавала одна вродлива дівчина. Не міг їй відмовити, тим більше вона запевнила, що цей запах приваблює дівчат.

– Ага, скоріше мух відганяє, – Саша зморщила носа й поклала парфуми на стіл, – сподіватимемося, у залі буде багато народу й Кароліна не здогадається, що то від тебе. 

Валя протер очі пальцями. Лінзи кололи й злегка пекли. Лікар запевняв, що він звикне, але хіба можна звикнути до таких тортур? Ростик злегка штурхнув хлопця в плече:

– Ти головне, коли говоритимеш з Кароліною, не будь таким напруженим. У тебе зараз такий вигляд, наче ти в туалет три дні не ходив.

– Говорити? – тільки тепер Валя зрозумів усю катастрофу. Паніка засіла в грудях і заважала дихати, – але я не знаю про що з нею говорити. Що я їй скажу?

Валя нервово зарив пальці у волосся, наче намагався вирвати його з корінням. Таке не залишилося поза увагою Саші:

– Заспокойся. Говорити можна про що завгодно. Головне – не мовчати. Наприклад, запитаєш, як минув твій день? Тобі подобається на курорті? Більше любиш метелики чи краватки? Будь-що, а розмова сама собою зав’яжеться. Намагайся виглядати розслабленим. Я буду за сусіднім столиком. Кароліна мене не знає, тому, при потребі, зможу тебе підстрахувати.

– Так, Валю, не хвилюйся. Головне – замов чоловічу їжу, без млинців й всяких сирничків, – Ростик дав цінну пораду і цим ще більше заплутав Валю. Він навіть не встиг уточнити, що саме потрібно замовити, як Саша спалахнула гнівом:

– І що за звертання? Ви ж не з дівчиною говорите. Ніяких Валь. Тепер називайте його Валентином. Солідно й одразу викликає повагу. Все, йди, бо ще спізнишся.

Саша приклала долоні до грудей, споглядаючи на своє творіння. Безсумнівно їй є чим пишатися, адже тепер хлопець кардинально змінився й навіть здавався привабливим. Валя зупинився та благальним поглядом подивився на хлопців:

– А ви не йдете? Ну, щоб підстрахувати.

– Валь, – Костик спіймав обурення в очах Саші й поспішно виправився, – е, тобто, Валентине, ти ж на побачення зібрався, а не на корпоратив. Крім того, у мене вечеря з Ларисою. Треба їй компенсувати той стрес, що вона отримала від твоєї поведінки.

Хлопця майже силоміць виперли з кімнати та зачинили двері, відрізавши усі шляхи відступу. Валя йшов важкими кроками й з кожною секундою сила тяжіння збільшувалася. М'язи нили після спортзалу й Валя подумав, що ті два останні рази підняття гантельок були зайвими. На додачу ще й у горлі пересохло, а долоні спітніли. Зайшов до ресторану готелю й сів за вільний стіл. Кароліна ще не прийшла і він мав час звикнути до атмосфери. Майже одразу підійшов офіціант та поклав меню на стіл:

– Добрий вечір! Мене звати Максим і сьогодні я буду вас обслуговувати. Готові зробити замовлення, чи потрібний час?

– Я той…, дівчину чекаю. Принесіть, будь ласка, склянку води.

Офіціант відійшов й Валя полегшено зітхнув. Не уявляв, як говоритиме з Кароліною, якщо навіть розмова з офіціантом здається каторгою. Завжди важко спілкуватися з людьми, а тим більше з незнайомцями. Саме тому, ще в дитинстві, коли його про щось запитували, завжди відповідала мама. Максим швидко повернувся та поставив на стіл склянку води. 

У цю мить до залу зайшла Кароліна. Довга в’язана сукня кольору пудри, зовсім не приховувала спокусливі вигини дівочої фігури. Світлі пасма волосся, закрученими локонами, спадали на плечі, а на губах виблискувала червона помада. Хлопець протер пальцями очі, в яких досі кололи лінзи. Дівчина пройшлася поглядом по залу, лише на мить зупинившись на обличчі Валі. Невдоволено надула губки та попрямувала углиб залу, впевнено проходячи повз хлопця.