Глава 2

Валя метався з одного кутка кімнати в інший. Протер окуляри у надії пригадати, чого він ще не склав у валізу. Звичка з дитинства: у будь-якій складній ситуації — протирай окуляри. Свого роду спосіб сконцентруватися на задачі. Так і того разу — вмить згадав про домашні капці. Не босоніж же йому по готелю ходити! У Карпатах він ще не бував, тому сильно переймався, аби чогось не забути. Теплі підштанки, водолазка з закритим горлом, рукавиці, бальзам  на випадок, якщо від вітру потріскаються губи. 

І надумав же Мордаков знімати ту документалку… Всі нормальні люди на дивані передивлятимуться новорічні мюзикли, а вони морозитимуть зади посеред гір! У своїх здібностях він не сумнівався. Бути оператором — його призначення. Зможе працювати з камерою у будь-яких умовах, хоч у горах, хоч під водою. Особливо, коли випадає нагода тримати у кадрі Кароліну. Вона ще не розуміла, проте була створена парою для Валі. Принаймні, саме так і він потайки думав. Вони — оператор і ведуча, Інь і Ян, борщ і сметана. Якби ж тільки в нього було трохи більше впевненості, щоб довести це коханій!

Валя дві ночі не спав, обдумуючи слова Ростика і Костика. Ці двоє ніколи не мали проблем з дівчатами, а відтак точно могли допомогти зі звабленням Кароліни. Хоча, яким там звабленням! Для початку було б чудово навчитися розмовляти з нею без тремтіння у колінах. 

— Синку, ось тобі шкарпеточки! — у кімнату зайшла Ірина Федорівна — його мама. — З овечої шерсті. Купляла діду в село, але тобі потрібніші. Пам’ятаєш, чому я завжди вчила? 

Валя закотив очі. 

— Ноги мають бути в теплі, — проскандував хлопець. — Знаю, знаю. 

Поклав останню деталь до валізи. Наче готовий. 

— А коли у тебе автобус? 

— За годину.

— Добре, якраз встигну щось приготувати в дорогу, — зраділа Ірина Федорівна. Вона сильно переймалась, аби з її синочком усе було гаразд. Спершу, через роботу, він пропускає обідній супчик, потім давиться бутербродами у буфеті… А що буде у відрядженні? Раптом його ніжний шлунок не витримає карпатської кухні? Хоч бери та самій їдь слідом. 

— Не треба. Ми будемо робити зупинки на заправках, і я куплю хотдог. 

— Що ти таке кажеш! Навіщо той фастфуд, коли можна перекусити домашнім? Все, не сперечайся. Мама краще знає!

З цими словами Ірина Федорівна чимдуж побігла до кухні.

Валя присів на ліжко та важко зітхнув. Десь у глибині душі він передчував, що це відрядження вилізе йому боком. Цілий тиждень у готелі посеред гір. А що як він заблукає? А що як на нього нападе ведмідь? Або не на нього, а на Кароліну! От би вдалося врятувати її від якоїсь небезпеки… Відразу б став героєм в очах коханої.

Потрусив головою. Звісно Валя не хотів наражати беззахисну дівчину, а тим паче себе, на небезпеку. Треба знайти простіший спосіб сподобатися їй. Хоч ти Ростик із Костиком не забули про свою обіцянку. Якщо вони не допоможуть, то пиши пропало: Кароліна знову знайде собі кавалера, а він кусатиме лікті.

Хлопець дістав телефон та відкрив сторінку дівчини в Інстаграмі. Боже, до чого ж красива! Поставив сердечко на останньому фото. Думав написати коментар з компліментом, але не зміг вигадати нічого оригінального. Як же це важко! Чому такому не вчать в університеті? Спілкування з привабливими дівчатами — найскладніша з наук. Теорія ще так-сяк запам’ятовується, а ось практику треба відпрацьовувати роками. Але в нього немає стільки часу. Лише тиждень… Та що взагалі можна встигнути за тиждень?

— Ой, а що це за дівча? — невідомо звідки за спиною Валі з’явилась мама. — Наречена? Дай-но сюди… Роздивлюся ближче. 

Валя зашарівся та поспіхом заховав мобільний у кишеню.

— Та то лише колега, — розмови про особисте з мамою були страшнішими за нічний кошмар. Він досі намагався забути, як два роки тому ненька вирішила провести серйозну бесіду на тему “безпечний статевий акт”. Напевно вирішила, що у двадцять п’ять вже можна починати задуматись над серйозними стосунками. 

Зрештою, Валя не потребував роз'яснень. Він ніколи не переймався через можливу незаплановану вагітність чи венеричні захворювання. Користувався найкращою контрацепцією з можливих — цнотливістю. І не те щоб, він беріг себе для “тієї єдиної”, просто так склалися обставини. 

— Сьогодні колега, а завтра наречена! Обіцяй познайомити нас, бо я неодмінно маю перевірити чи підходить тобі дівчина.

— А сам я не вирішу?

— Я передам тебе лише у надійні руки. Мені треба бути впевненою, що твоя майбутня дружина піклуватиметься про тебе так само добре, як і я. Ти ж вартий найкращої!

Ірина Федорівна свято вірила, що її Валя — мрія будь-якої дівчини. Така тонка натура, ніжний, розумний, та ще й з квартирою в столиці! І байдуже, що та квартира — двокімнатна хрущівка на Дарниці, яка йде в комплекті зі свекрухою.

Валя подивився на годинник.

— Треба йти, — сказав він, і в матусі відразу накотилися на очі сльози. — Давай сюди перекус.

Ірина Федорівна простягнула лоточок, завернутий у кухонний рушник з півниками — один з набору, який синочок подарував їй на восьме березня. 

— Яєчка зварила, сіль насипала у капсулку від Кіндера, — стала перераховувати, загинаючи пальці. — Котлетки ще теплі.