Глава 1

Валентин, якого у народі називали просто Валя, сидів за столом та сумно зітхав, спостерігаючи за об’єктом свого обожнювання – Кароліною. Червона коротка сукня обтягувала її тіло, чітко окреслюючи контури звабливої фігури. Золотисте волосся хвилястими пасмами спадало до плечей, блакитні очі охайно підведені чорними стрілками, а омріяні вуста виблискували вишневою помадою. Мрія, а не дівчина. Вона стояла у кутку з колегою по роботі, жіночкою бальзаківського віку – Мариною, та про щось весело гомоніла.

– Ну, чого ти тут киснеш? – Валя отримав легкий удар по плечу й Ростик сів поруч на сусідній стілець.

– Я нічого, я той… – Валя зашарівся, наче спійманий злодій на крадіжці. Його щоки налилися багряним цвітом, він поправив круглі окуляри, що сповзли на носа. 

– Валю, досить пускати слинки на Кароліну, – з іншого боку сів Костик, ще один колега по роботі. На відміну від Ростика, який явно переїв протеїнів у спортзалі, він вирізнявся особливою охайністю. Завжди ідеально випрасуваний одяг, підстрижені нігті та вкладене світле волосся. Валя підозрював, що він ще й брови фарбує, проте боявся запитати. Костик струснув із сірого піджака невидиму пилинку, – піди запроси її на танець, хоч якась користь буде від цього корпоративу.

Валя відчув, як його горло стискає мотузка. Навіть не мотузка, а цілий канат обвився змією навколо шиї. Послабив метелика на комірі картатої сорочки й важко ковтнув. 

– Не буду, вона не погодиться.

– Чому? Скільки ви вже працюєте разом, пів року?

– Сто вісімдесят шість днів, – на одному подиху випалив Валя, за що отримав ще один стусан по плечу від Ростика. 

– Ого, як все запущено. Піди й запроси, їй буде незручно тобі відмовити. Йди, не будь дитиною, ти ж мужик!

Наче для підтвердження своїх слів, Ростик підняв руку та стиснув у лікті, демонструючи рельєфний м’яз. Здавалося, ще трохи і його біла сорочка трісне по швах. Валя стиснув склянку у руці. Так, він чоловік, піде і запросить кохану дівчину на танець. Для сміливості, великими ковтками спорожнив склянку, поставив її на стіл та витер рота рукавом сорочки. 

– Молодець! З такого стакана пити горілку навіть я не наважуся. Ти готовий, вперед! – на таку не скромну похвалу Костика, Валя сором’язливо опустив погляд:

– Це вода. Я не п’ю алкоголь.

– А дарма, може б сміливості прибавилося.

Валя вдав, що не почув слова Ростика, й підвівся з-за столу. Невпевненою ходою йшов до Кароліни, прирікаючи себе на невдачу. Розумів, така дівчина, як вона, ніколи не зверне на нього увагу. Він не міг похизуватися м’язами Ростика, чи чепурністю Костика. Русяве волосся, чубчиком завжди спадало на лоба, сірі очі виказували страх, а поголене обличчя вкривали поодинокі прищі. 

Кароліна розвернулася та засміялася. Її погляд натрапив на Валю, і чоловіка наче облили окропом. Він різко звернув у бік та змінив шлях свого маршруту. Став біля столу із солодощами, вдаючи, що неабияк зацікавився десертами. Одразу згадалися слова баби Галі, яка весь час любила йому повторювати: – “Зберися, ганчірко!”. Від такого спогаду руки мимоволі стиснулися в кулак. Він не ганчірка. Ось, зараз піде, запросить Кароліну й всім доведе, що він дорогуща фірмова річ з брендового магазину. Оглянувся, поглядом шукаючи Кароліну. Дівчина стояла на тому самому місці й продовжувала розмовляти з колегою. 

Валя нахилився вперед та торкнувся штанами до торта з вершковим кремом. Біла смужка, товстою доріжкою, відбилася на штанах. Чоловік прикусив губу. Знав, що у такому вигляді з’являтися перед Кароліною не варто. Швидко потягнувся за тканинними серветками та почав витирати вершкове непорозуміння. Проте стало тільки гірше. Крем розповзся штанами масивною плямою й тепер таке не приховати. Зі злості, жбурнув серветку на стіл. Вона впала у шоколадний фонтан і її одразу засипало солодкими потоками. Серветка потонула у шоколадному озерці на широкій підставці. Валя оглянувся довкола, чи ніхто не бачив його вчинку. Здавалося, всі заклопотані своїми справами, проте чоловік відчував на собі чийсь прискіпливий погляд. 

Запанікував, схопив коробку з квітами й сподівався, що вона приховає його ганьбу на штанах. Дрібними кроками поспішив до вбиральні. Заховавшись за масивними дверима, змусив себе дихати глибше. Викинув квіти у смітник та відкрив кран з водою. Пальці пробило крижаним холодом й Валя з усіх сил стримувався, щоб не закричати. Покрутив вентиль убік і вода бризками, наче від водоспаду, намочила штани. Чоловік одразу зменшив напір. Зачерпнув долонею воду й почав витирати страждальні штани. Тепер на них красувалася велика мокра пляма, що наштовхуватиме на хибні здогади.

Підійшов до сушарки — та автоматично увімкнулася. Валя намагався випнутися так, щоб гаряче повітря обвівало штани. У пошуку опори, схопився за сушарку. Раптовий скрип дверей змусив здригнутися. Чоловік перевів погляд і побачив Кароліну. Вона, разом із Мариною, застигли на порозі, не наважуючись пройти далі. Валя уявив, у якому вигляді постав перед об’єктом обожнювання і йому хотілося розридатися. Замість цього, міцніше стиснув сушарку. Кріплення не витримало й відірвалося від стіни. 

Тримаючи сушарку у руках, чоловік впав на підлогу, вдарившись спиною об холодну плитку. Над ним схилилася Кароліна, приклала долоню до рота:

– Валя? Ти чого у жіночому туалеті, з тобою все нормально?

Сушка уже не гуділа, а Валі хотілося провалитися крізь землю. У цей момент до вбиральні зацікавлено заглянув Ростик і кімнатою пронісся його грубий бас: