Настала зима. Діти гралися на дворі, ліпили снігову бабу, грали в сніжки та каталися з гори на санчатах. А Кексику було дуже холодно, тому він цілими днями сидів у сараї та сумував. Коли Яринка про це дізналася, вона вирішила показати Кексика батькам. Раптом вони візьмуть Кекса песа. Тоді дівчинка взяла Кексика і понесла його додому. Коли двері відчинилися мама Яринки почала голосно кричати від радості: «це найкращий собака у світі. Давайте залишимо її.» Так Кексик жив дома у Яринки і був щасливим.
(До зустрічі у нових пригодах Песа Кекса)