Розділ 7.

Валєрій Васильович Мигальчук, баба Лізавєта, Іван Іванович Качановський, його дружина, дочка Ірка, зять Суман, місцевий дурбецл Петро Марсіанин та вівчур Герасім стояли на городі і тупо розглядали пусту грядку, на якій ще вчора росла редька.

- І так. Що ми маємо?... Редька пропала! – констатував пан участковий.

- Слухай, Валєрчику, тобі ніхто не казав, шо ти сищик від Бога? – не втрималася баба Лізавєта. І тихенько, але так, аби всі почули додала, І за шо бідний Ніф-ніф постраждав?...

- А може Герасім слід візьме? Він же пес, всетаки... – припустив Іван Іванович.

Герасім, при згадці про свою персону зробив вигляд, що його позвав Мурчик по дуже терміновій справі і здимів у сусідські городи.

- Одно, дивіться! – Петро показував пальцем на відбитки двох пар підошв, одна з яких точно була відбитком чобота, який хлопець тримав у руках. – точно марсіани. А знаєте, шо ще дивно? Чобіт цей точнісінько такий , як в мене був, тоді як мене ці кляті інопланетяни вкрали. Вернули ж то мене вони тоді без чобіт...

Всі притихли, розглядаючи сліди. Баба Лізавєта тихенько перехрестилася. Нерви участкового почали здавати:

- А може це ти вкрав редьку, а нам тут травиш свою маячню? Ну все ж сходиться: чоботи твої, про редьку ти знаєш, хоча ніхто крім нас про це не повинен знати. І тойво... Злочинці завжди на місце злочину повертаються! Я в серіалі бачив.

- Валєра, а друга пара слідів? То ж не на четвереньки Петро тут ходив... – баба Лізавєта не могла повірити, що хлопець її обікрав.

- Значить був спільник! – відрубав Мигалка, з ким був? Признавайся!

Петро мовчав і лиш придуркувато либився.

- Вгомонись, Валєра, втрутився Іван Іванович, - ну який в нього мотив?

- А може він захотів таким чином бабі помститись за то, шо вона йому більше горілки не продає?

Мотив був так-собі, участковий це розумів, але ж Петро був придуркуватою натурою, а хіба придуркуватим треба якісь мотиви?

- Хто твій спільник? – Мигальчук грізно дивився на Петра. Петро мовчав. Мовчали всі присутні. Наче й все сходилось.

- Посидиш ніч в каталашці, тоді й заговориш!