Справжні казки

Розділ 18

По дорозі до Яблокії Філіпп захоплено переказував усе, що пам'ятав про це місце. Ще б пак: усі п'ятнадцять років, поки його батько служив королеві Агнесс, хлопчик жив разом із ним прямо на території замку.

Королеву він описував як вельми норовливу, досить злопам'ятну, але неймовірно вродливу жінку з бездоганною порцеляновою шкірою. Білосніжка ж, за його словами, росла примхливою, розпещеною дитиною, яка взагалі не знала ні в чому обмежень. Якраз тоді між мачухою та підростаючою падчіркою і почав зароджуватися затяжний конфлікт.

Перетнути кордон королівства виявилося нескладно. Однак у першому ж невеличкому селі подорожні зіткнулися з дивною картиною. На кожному будинку, на всіх парканах та вулицях були вивішені або чорні, або білі прапорці. В окрузі не знайшлося абсолютно жодної хати без цієї саморобної символіки. Напарники прямо попрямували до місцевої таверни — їм до смерті хотілося нарешті повечеряти за нормальним столом після кількох днів виснажливої дороги лісом, а заодно й послухати свіжі плітки.

Зайнявши столик у кутку й зробивши замовлення, Марго одразу заповзялася випитувати інформацію у підійшовшого трактирника.

— А що означають ці різнокольорові прапорці на будинках жителів?

— А-а, ви, стало бути, не місцеві, — розуміюче кивнув господар закладу. — Білий прапорець означає, що сім'я підтримує Білосніжку, а чорний — королеву Агнесс.

— Підтримує? У чому саме? — насупився Філіпп.

Трактирник, який щиро зрадів вільним вухам, без запрошення підсів до їхнього столу й заповзявся напівголосом розповідати місцеві жахи.

Виявляється, півтора року тому правитель королівства був убитий. Але ніхто не знав ні подробиць, ні обставин — свідків просто не було. І хто саме був убивцею, ніхто не знав. Білосніжка привселюдно стверджувала, що це справа рук королеви Агнесс, а королева, у свою чергу, звинувачувала в усіх смертних гріхах Білосніжку.

Ця монарша ворожнеча в одну мить розколола країну на дві непримиренні фракції. Кожен підданий свято вірив у непогрішимість свого фаворита, і Яблокія стрімко погрязла в громадянській війні.

— У наших віддалених провінціях ще більш-менш спокійно, — зітхнув чоловік, протираючи стільницю брудною ганчіркою. — А от ближче до столиці цей поділ влади давно переріс у регулярні погроми, підпали та масові акти вандалізму.

— Але де зараз перебувають королева і Білосніжка? — подалася вперед Марго.

— Білосніжка разом із бандою з семи гномів-найманців силою відвоювала королівський замок у столиці. А королева Агнесс вимушено облаштувалася в старому замку біля гір, який покійний чоловік колись подарив їй під літню резиденцію. З того часу там і забарикадувалася.

— Але хто ж насправді вчинив убивство короля? Невже не знайшлося свідків?

— Жодного, — похитав головою трактирник.

— А як же знамениті Дзеркала королеви? — згадала Марго, сама щиро дивуючись тому, що її юридичний мозок уже на автоматі допускає як повноцінного свідка неживий предмет.

— Ні, — відмахнувся співрозмовник. — Магічні Дзеркала можуть показати точне місцезнаходження будь-якої живої людини або захованої речі просто зараз, у режимі реального часу. Але вони абсолютно не здатні зазирати в минуле. Тому жодних незаперечних доказів проти когось немає. Ось вони й будують одна одній підступи, але ніхто не може остаточно перетягнути симпатії всього народу на свій бік.

У цей момент трактирника голосно гукнули з-за стійки, і він поспішно відійшов. Філіпп і Марго заповзялися напівголосом обговорювати почуте.

— Ось, значить, про яке «скрутне становище» казав Румпельштільцхен, — задумливо протягнув Філіпп. — Королеві довелося обживати літню резиденцію, для її самолюбства це смертельна образа. Їй позаріз потрібна допомога, щоб довести свою невинуватість і повернути трон.

— Ага, звісно, зла мачуха-відьма — і раптом невинувата! — саркастично пирхнула Марго.

— Марго, я ж тобі вже говорив: усі ці байки про відьом — звичайне кліше. Я особисто знаю Агнесс, вона б не стала опускатися до банального усунення чоловіка.

— А що, ти всерйоз віриш, ніби батька зарізала Білосніжка?

— Я цього не стверджував, — похитав головою хлопець.

— Ну а хто тоді залишається? Третього не дано.

— Не знаю. Але я чудово пам'ятаю Білосніжку в дитинстві — це був вельми противний, примхливий дрібний тиран.

— І все ж мені насилу віриться, що Білосніжка могла вбити рідного батька, — вперто заперечила Марго. — Адже згідно з нашою історією, це саме королева Агнесс наказала Мисливцеві відвести дівчисько в глуху хащу і холоднокровно вирізати їй серце!

У Філіппа від таких подробиць очі миттєво стали розміром із блюдця, точнісінько як у Чеширського Кота:

— Чого-о-о?! Звідки ти взагалі викопала цей брєд?!

Марго розсудливо вирішила, що приховувати походження більше немає сенсу, якщо вже спільник в курсі існування порталів:

— У моєму світі казка про Білосніжку відома абсолютно кожному. Там вона безневинна, прекрасна дівчинка, якій заздрила зла мачуха. Королева наказала своєму Мисливцеві увести її в ліс і принести її серце в шкатулці. Але Мисливець змилувався й відпустив принцесу. Вона втекла, натрапила на лісову хатину семи гномів-шахтарів і жила у них, поки мачуха не вистежила її й не отруїла зачарованим яблуком!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше