Розділ 12

Ніхто зі старожилів не міг згадати, коли в селі востаннє зчинявся такий галас. Обікрали будинок найбагатшої, найвпливовішої та найвідомішої жительки всього королівства — Червоної Шапочки! Але мало того, що нахабні нальотчики влізли в особняк, вони на додачу вкрали її улюблену, обожнювану й безцінну бабусю.

Червона Шапочка екстрено згорнула свій промотур і примчала до поселення. Даючи інтерв'ю натовпу місцевих репортерів, вона слізно благала викрадачів повернути її милу родичку. Дівчина запевняла, що та — лише безневинна, слабка й немічна літня жінка, яка зовсім не здатна про себе подбати.

Пошукові загони, надіслані навіть із Ноттінгема, цілодобово прочісували гущавину в пошуках зловмисників, які зазіхнули на бідну стареньку. За кілька днів марних пошуків у головній ратуші села скликали екстрені збори. За довгим столом президії засідали сама Червона Шапочка, сільський староста, ноттінгемський шериф та найшанованіші жителі округи.

Потерпіла демонстративно промокала очі мереживною хустинкою, заламувала руки й бідкалася, що з моменту знаменитої перемоги над хижаком вона ще ніколи не перебувала в такому жаху та стресі.

— Може, розкажеш нарешті правду? — пролунав раптом крижаний голос від дверей.

Погляди всіх присутніх разом звернулися до головного входу в зал засідань. Там, схрестивши руки на грудях, стояли Філіпп і Марго. Обличчя Червоної Шапочки вмить перекосилося від люті. Цей негідник Філіпп усі два роки примудрявся псувати їй життя, методично підриваючи її ідеальний імідж та завдаючи шкоди майну.

— Ти повинен мати хоч якусь совість! — патетично викрикнула Шапочка, схоплюючись із місця. — Моя бабуся зникла! Так, я врятувала все це село, але я теж людина, і в мене є почуття!

— Ти врятувала? — почувся у відповідь вельми саркастичний і дзвінкий голос.

Філіпп повільно дістав із піхов клинок.

— Та ви взагалі сиділи в пузі у Вовка й повним ходом готувалися перетравитися, коли його прикінчив Мисливець! — висловився Ніж.

Червона Шапочка пронизливо верескнула:

— Цей безмізкий шматок металу бреше! Він зачарований моїми ворогами, щоб обмовити мене!

— Ага, звісно, розказуй казки! — єхидно парирував Ніж. — Я особисто був із Мисливцем тієї фатальної ночі. Вовка вбив він, а не ти! Ти безбожно брешеш усій країні, і мало того, що ти брехуха, ти ще й злочинниця!

Червона Шапочка, багряна від гніву, звернулася до залу:

— Я не збираюся вислуховувати цей мерзенний наклеп! Я шанована громадянка цього королівства і не заслужила такого ставлення!

Рядами притихлих жителів прокотився схвальний гомін. Кумушки згідно закивали.

— Виведіть цих божевільних! Шерифе, заарештуйте їх негайно за наклеп!

— А хто сказав, що це наклеп? — пролунав новий дзвінкий голос із боку входу.

Обернувшись до дверей укотре, натовп обімлів. На порозі стояв живий свідок — сама бабуся Червоної Шапочки. Літня жінка впевнено оглянула зал і вп'ялася поглядом у власну внучку. Національний кумир, різко збліднувши від жаху, безсило рухнула назад у крісло.

Старенька рішучим кроком попрямувала до трибуни, піднялася на помост і стала прямо над притихлою Шапочкою, звинувачувально ткнувши в неї пальцем:

— Ця дівка заперла мене на два роки у своєму п'ятиповерховому склепі, щоб я не проговорилася! Так, вона моя рідна внучка, але покривати вбивцю я більше не збираюся. Вона прекрасно знала, що я викладу всю правду, щойно мені випаде зручна нагода. Тому мені не давали жодного шансу вийти до людей, і тільки пару днів тому мені допомогли мої нові благородні друзі. Насправді все було так...

Червона Шапочка панічно спробувала перехопити руку родички, щоб змусити її замовкнути, але бабуся з разючою для свого віку силою припечатала внучку назад до сидіння й владно кивнула приземистому чоловікові в чорному костюмі:

— Шерифе, наглядайте за нею! Так ось, Вовк дійсно прийшов до моєї хатинки. Я тоді ще не зробила корекцію зору й попросту не розпізнала хижака. Він зжер мене. А коли Шапочка з'явилася провідати бабусю, він обманом заманив і зжер її теж. Ми думали, що нам кінець, але в хату ввірвався Мисливець і застрелив Вовка. Він особисто розрізав йому черево й витяг нас обох на світ. Але моя дорога внученька скористалася тим, що рятівник відвернувся, і холоднокровно вдарила його ножем у спину просто біля вхідних дверей! Вона вбила його, я бачила це на власні очі!

Ніж захлинувся від ридань, і в його металевому голосі почулися справжнісінькі сльози:

— Вона... вона вбила мого улюбленого господаря мною ж! А потім закопала его тіло глибоко в лісі!

У ратуші повисла дзвінка тиша. Червона Шапочка кілька миті сиділа з абсолютно безсоромним виразом обличчя, гарячково міркуючи, як урятувати репутацію. Нарешті вона нахабно заявила:

— У бабусі вже чисто вікові проблеми з головою. Вона просто не розуміє, про що говорить. Літна людина, деменція...

Договорити вона не встигла — Бабуся з розмаху вліпила їй соковитого, дзвінкого ляпаса.

Зрозумівши, що піар-кампанію остаточно провалено, Червона Шапочка рвонулася зі сцени й кинулася бігти до бічного виходу. Проте ноттінгемський шериф виявився напрочуд моторним: він спритно перехопив «національну героїню», з металевим клацанням заклацнув на її зап'ястях важкі наручники й під білі рученьки вивів із залу.