Розділ 8

Насамперед наші герої вирішили навідатися до хатинки бабусі. Для цього треба було заглибитися в ліс і пройти доволі непримітними стежками. За годину вони вийшли на галявину, посеред якої висилася старезна хатинка. Складалося відчуття, що вона стояла покинутою вже багато років.

— А коли взагалі відбулася ця історія з убивством Вовка? — поцікавилася Марго.

— Понад два роки тому, — відповів Філіпп.

Обійшовши навколо хати й не виявивши жодної ознаки життя, хлопець рішуче підійшов до ґанку. На дверях висів масивний комірний замок. Недовго думаючи, Філіпп підхопив іржаву сокиру, що валялася неподалік, і з одного розмаху збив його. Марго заледве втрималася від того, щоб на автоматі не зачитати спільникові статтю з Кримінального кодексу про незаконне проникнення в чужу житлову власність.

Штовхнувши хлипку стулку, що рипіла, Філіпп ступив усередину. Марго, вкотре закотивши очі, не знайшла нічого кращого, як піти за ним. Усередині все теж указувало на багаторічне запустіння: на всіх меблях лежав товстезний шар сірого пилу.

Філіпп запропонував розділитися й обшукати кімнатку за кімнаткою. Протягом кількох годин вони методично потрошили шафи, переривали старі скрині й навіть зірвали кілька мостин, що підозріло рипіли, але все безрезультатно.

— Філіппе, підійди сюди! — гукнула Марго з колишньої спальні господині.

Вона вказала на дерев'яне узголів'я ліжка, на якому чітко виднілися глибокі зарубки, явно залишені холодною зброєю.

— Батьків ніж, — видихнув Філіпп, доторкнувшись до дерева.
— Звідки така впевненість? Це ж могли бути будь-які шабля, сокира чи звичайний кортик!

— Ні, подивися на зріз. У ножа було спеціально заточене лезо, воно залишає абсолютно унікальні мітки. Батько точно був тут і точно бився. Дивись, а ось на підлозі темні плями крові засохли. Швидше за все, Вовк лежав на ліжку, і тут батько його й наздогнав.

Уважно озираючись на всі боки, вони заповзялися шукати інші зачіпки. Біля самого виходу виявився ще один слід — бурі краплі на підлозі й глибокі борозни на одвірку, наче хтось відчайдушно за нього чіплявся. От тільки мітки скидалися скоріше на нігті людини, а не на кігті звіра чи клинок.

Перезирнувшись, спільники продовжили пошуки, але більше нічого корисного не знайшли.

— А де зараз сама бабуся? Вона взагалі жива? — запитала Марго, обтрушуючи забруднені руки.

— Так, жива. Вона мешкає в особняку Червоної Шапочки. От тільки відтоді, як внучка переселила її до себе, старуху більше ніхто в очі не бачив.

Провівши в хатинці ще близько години, вони остаточно зрозуміли, що доказів тут більше немає. Залишався один-єдиний вихід — штурмувати шикарну садибу новоспеченого медіамагната Червоної Шапочки.