Глава 9 Це не життя , а мука .

*Життя не в тому , щоб жити , а в тому , щоб відчувати , що живеш .

Навкруги все прекрасно небо синє , синє ,  зелена травичка , пташки співають . Все просто прекрасно . Бачу всіх рідних , які  померли . Біжу до них , а вони кричать мені :

-Не біжи , не можна , не іду сюди . Юля ти чуєш ? Не можна .

Я добігаю до них і  вони зникають .

-Стійте кричу я. 

І  раптом все навкруги змінюється. Небо хмурніє , здіймається вітер , блискають блискавки . І раптом земля починає тріщати прямо під моїми ногами. І я падаю.  Падаю в чорну безкінечність...

Прокидаюся навкруги все біло , руки під'єднані  до крапельниць. Все болить . Хочу встати , але не відчуваю ніг . 

-Ей хтось допоможіть кричу я та починаю плакати.

В палату збігаються медсестри і  лікар .

-Вона прийшла до себе . Сказала одна з медсестер. 

-Чому я не можу ходити ? Плачучи питаю я .

-Вам потрібно заспокоїтися. 

-Не хочу  кричу в істериці я .

-Вколіть їй заспокійлеве сказав лікар. 

Коли мені  вкололи заспокі йлеве  я заснула . Пройшло два дні  всі  ці  дні  зі  мною були батьки , брат , друзі  і  всі  вони не відходили від мене ні на крок . В мені  була пустота . Нічого не відчувала . Батьки сказали що через два тижні  поїдемо в Ізраїль на лікування. Я знову лежала , а рідні  все пробували мене розвесилити спогадами . Цікаво чому Марк ні разу ненавідав мене . Можливо я йому не важлива.  Я багато думала про нього. 

В палату хтось зайшов я навіть не подивилася хто. 

-Юль. 

Знайомий голос підіймаю погляд і  бачу його . Марк це справді  Марк. 

-Нам треба тобі  щось розказати. Сказав батько. 

-Що ?

-Ти пробула в комі  два роки. 

-Два роки? Невже так довго. 

-Так ці  жахливі  два роки . Плачучи сказала моя мама .

-За ці два роки твій брат одружився з сестрою Олега. 

-Серйозно? Запитала я

-Так сказав мій брат. 

-Я почала зустрічатися з Олегом сказала Лєнка .

-Я зробив пропозицію Кріс . Сказав Тимофій. 

-А я знайшов собі  дівчину.  Сказав Максим. 

-А я ці  два роки жив в Америці. . Сумно сказав Марк. 

Багато чого сталося доки мене не було.  Багато чого доброго і  прекрасного . Я все пропустила. 

-Я рада за вас всіх , а тобі  Марк співчуваю. 

І доки вони не встигли сказати щось у відповідь промовила :

-Вийдіть я хочу ві дпочити .

-Звісно сказала мама .

І всі  вийшли . Насправді  я не хотіла щоб вони ішли вони хоть трішки відволікають мене від усього.  Але їхні  раді сні  новини роблять мені  боляче. Я про все це мрі я і  сталося те , що сталося . Я розумію що моє життя ніколи не буде таким як було.  І від цього рве душу. Вони пішли а я плакала.

Минуло два тижні  . Всі  дні  до мене приходили рідні та друзі  , за що я їм вдячна. Батьки перебралися жити в Києв . Мене привезли в ту квартиру в якій я жила два роки назад.  Батьки її купили . Ще тиждень я провила дома. І настав день коли я маю їхати в Ізраїль. В аеропорту я прощалася з друзями. 

-Ми будемо чекати сказав Макс. 

-І будемо дзвонити доповнив Тимофій. 

-Ми і  віримо що з тобою все буде гаразд.  Сказала Лєнка з Олегом .

-І ві римо що ти справишся сказала Крі с.

-І дуже сильно любимо тебе проказав Марк те чого я неочікувала. 

-І я вас зі  сльозами на очах сказала я . 

-Доню нам час  сказав батько.

Я обійняла всіх на останок. 

І мене повезли .

Як тільки ми прилетіли в Ізраїл то зразу поїхали в лікарню. Мені  провели огляд і  сказала , що потрібра операція. Лікар вже визначив дату . Це через тиждень.  17 листопада. 

Цілий тиждень мені  проводили різні  процедури і готували до операції.  Кожен день до мене дзвонили друзі  . Ось і  настав день операції я боялася , але і  хотіла водночас .

Ось медсестера вкололи мені  наркоз , і  я поринула в темряву . Коли я вже почала прокидатися побачила перед собою того чоловіка який викрав нас та влаштував ДТП.  Я подумала , що це ще наркозний стан , але ні  .

-О прокинулася сказав чолові к . Прокинулася , але ненадовго. 

-Чому ? Тяжко спитала я .

Ві н дістав пістолет .

-А тому що ти маєш померти. 

-Я не розумію. 

-Добре так і  бути , перед смертю я все тобі  розкажу. Коли мені  було 19 я зустрів дівчину в яку закохався без тями. Я жив і  бачив тільки її , вона була всім для мене . Моїм повітрям , моїм поверненням до життя.  Вона відволікала мене від болючих спогадів про рідних. Про рідних які  померли. Яких убили !!! А знаєш хто вбив  ? Дідусь Марка.  А знаєш через що ? Через бісові. гроші  . Ладно розкажу все щоб ти зрозуміла . Мі й тато і  дід Марка ворогували , ворогували через бізнес. І бачте ді ду не сподобалося , що його бізнес програє. І він вирішив позбутися конкурентів . Звісно свої руки забруднювати в чужій крові  не хотів . Тому це зробили його люди. Вони вбили мого батька , маму , брата. А знаєш в яку дівчину я закохався.  Це мама Марка .

Я була просто в шоці  як можна бути таким жорстоким . І як я до цього всього належу ? В чому я винна ?

-Але тато Марка відбив її в мене відбив мій свіжий ковток повітря. Але я все забув і  знайшов іншу дівчину , вона народила мені  дочку , але через Марка... через довбаного Марка я її ... Ладно це вже не так важливо. Його сім'я стільки принесла мені  бід. 

-Але я тут до чого ? 

-Ти в мої плани взагалі  не входила . Тоді  коли я вас викрав , я йшов за Марком а тут ти . У мене вже не було вибору. Я хотів вас обох вбити , ну Марк точно мав вмерти , а що робити з тобою я ще думав. Було декілька варіантів :

1.Вбити

2.Згвалтувати і  викинути 

3.Продати

-Але ви втекли , коли вибралися з під землі. не пішли стежкою , що мене здивувало. Чия це ідея була? 

-Моя

-Так і  знав Марк би до цього недодумався. Ти гарна , розумна ді вчина ті.льки потрапила не в те місце , і  не в той час . Наві ть жаль тебе , але ти козир. А тоді  коли я влаштував аварію мені  просто не треба було свідків , хоча я і  так спізнився . Але всерівно батько Марка мене не пам'ятає . Але ти впала в кому і  два роки я думав що з цим усім робити . А коли ти вийшла з коми я случайно почув розмову Марка і  його батьків.