ДЕСЯТИЙ РОЗДІЛ

ДЕСЯТИЙ РОЗДІЛ

Мій погляд не відривався від детектива. Він уже перегортав сторінки якоїсь щойно знайденої книги, сидячи навпроти мене на дивані. На столі поруч лежав ще добрий десяток занедбаних книг і кілька рукописів.

Яскраві обкладинки давно вицвіли, залишивши лише здогади про свої справжні барви. Деякі книги виглядали значно старшими за сам музей. Кілька обкладинок були пошкоджені, тому прочитати назви не вдавалося.

Проте я точно розгледів словник з французької, «Вбивства на вулиці Морг» та кулінарну книгу.

Ганс обережно перегортав сторінку за сторінкою. Здавалося, він навіть не читає, а просто розглядає ілюстрації. Потім відклав книгу й почав перебирати інші.

— Що це була за книга? — нетерпляче запитав я.

— Підручник з історії Європи, — відказав він.

Взявши до рук «Вбивства на вулиці Морг», детектив почав пильно розглядати обкладинку.

— Дуже нестандартний набір, — зазначив я.

— Це точно не належить одній людині, гляньте, — він підняв французький словник. — Прочитайте ім’я автора.

Я взяв до рук потертий багряний словник.

— Оце так! Франк Гоберлі. Цікаво.

Піднявши погляд, я помітив мить здивування в очах детектива. Він відклав кілька книг і вийняв маленьку, яка, здавалося, пережила не одне покоління.

— Це що?

— Схоже, енциклопедія про піратів.

— Може, наш злочинець — пірат?

Ганс хмикнув, відкривши тоненьку енциклопедію.

— Не думаю, що пірати намагалися б напоїти одне одного ціанідом.

Хвилини тягнулися у супроводі шелесту сторінок. Детектив ніби не міг відірватися від піратської книги.

 Нарешті я відклав французький словник.

— Que lisez-vous? — задоволено запитав я.

— Il est question de pipes ici, — спокійно відповів Ганс.

— Я й забув, що ви трохи знаєте французьку.

— Кажу: тут про люльки, — він продемонстрував книжку. — Чудові ілюстрації, погляньте.

— Ця схожа на вашу, — одразу зауважив я. — Така ж трохи вигнута. А ця пряма гарна — майже як у Шерлока Холмса.

— Vous avez tout à fait raison, mon ami.

Час повільно стікав. Старий годинник уже вибив третю. Кімната, у якій ми ще кілька годин тому розпитували про вбивство, перетворилася на особисту бібліотеку.

Детектив уважно перегортав сторінку за сторінкою кулінарну книгу.

— Шукаєте рецепт злочину?

— Було б непогано знайти тут зізнання з іменем, — відказав він. — Проте гляньте, який чудовий яблучний пиріг.

— Але я бачу, що вас дещо бентежить.

Детектив відклав книгу й оперся на спинку дивана.

— Гучно сказано. Я терпляче чекаю результатів від Беддінґтона.

Я мимоволі звірився з годинником.

— Уже минуло більше трьох годин, — задумливо сказав я. — Господи, які у біса три години? Куди час так летить?

Ганс лише хмикнув. Окинувши коротким поглядом книги, він, всупереч моїм очікуванням, більше не торкнувся їх.

За дверима чулися глухі кроки, які вщухали у порожніх залах. Невдовзі двері проскрипіли. Висока постать шеф-інспектора увійшла до приміщення.

— Ви не перестаєте дивувати, — ледь усміхнувся детектив.

— Три години на одну адресу. Майже феноменально.

 Шеф-інспектор зачинив двері й, усміхнувшись, погладив вуса.

—   Я вам   завжди казав,    Гансе:   не смійте мене недооцінювати. Але пусті балачки нам нічого не дадуть. За цією адресою знаходиться старий багатоквартирний будинок.

— Це точно ускладнило перевірку, — додав я.

— Проте я пішов далі. Розпитав кількох людей і виявив, що одну із занедбаних квартир орендував дивний чоловік. Саме так його описала сусідка.

— Про нього стало щось відомо?

— Авжеж. Сусіди бачили його всього кілька разів. Він жив сам, і його довгий час не було. Лише недавно він з’явився знову і ніхто не знає ані його імені, ані обличчя. Один чоловік лише бачив, як той заносив до себе раму, обмотану чорною тканиною.

Детектив пильно глянув на шеф-інспектора.

— Коли це було?

— Два тижні тому. Що найцікавіше, у будинку всі знають одне одного, але цього чоловіка не знає ніхто.

Шеф-інспектор сів біля мене за стіл.

— Знаєте, у мене вже є кілька теорій.

— Дуже цікаво їх почути.

— Одна людина з присутніх має кілька секретів, — задумливо почав Беддінґтон. — Ви, гадаю, розумієте, про кого я?

— Як не дивно, тут усі мають секрети.

— Директор. Нам відомо про його нічні розваги в місцевому казино.