ДРУГИЙ РОЗДІЛ

ДРУГИЙ РОЗДІЛ

Старий ключ із тихим скрипом кілька разів провернувся в замку музейних дверей. Перші промені ранкового сонця ковзнули по картинах і кам’яних постатях, що губилися в глибині коридорів.

Емілія Джейс обережно переступила поріг. Її спину пройняло холодом.

Зазвичай у цей час із кімнати охорони вже лунав голос колеги. Сьогодні — тиша. Музей зустрів її мертвим, неприродним мовчанням.

— Ти тут? — невпевнено покликала Емілія.

Вона підійшла до дверей із темною табличкою «Охорона».

— Відповідай!

Її слова відлунювали в порожніх залах музею.

Пальці тремтливо лягли на холодну металеву ручку. На мить вона завмерла, ніби боялася того, що побачить. Потім натиснула.

Тьмяне світло ледь залило кімнату. За столом сидів чоловік, схиливши голову додолу. Здавалося, що він просто заснув.

— Усе гаразд? — Вона обережно торкнулася його плеча.

Не отримавши відповіді, жінка миттю перевірила пульс. Його не було.

З криком вона вискочила в коридор, навіть не озирнувшись. Двері так і залишилися прочиненими.

Емілія притулилася до стіни. Вона дивилася в кімнату охорони, не в змозі відвести погляд, — ніби той, хто залишився всередині, міг вийти назовні.

Жінка тремтячими руками вихопила з кишені телефон.

— Пане Гоберлі! — прошепотіла вона у слухавку. — Приїжджайте негайно. Генфілд мертвий! Я викликаю поліцію.

Зі слухавки долинуло коротке нерозбірливе бурмотіння.

Вона намагалася опанувати себе, та так і не відвела погляду від дверей. Повільно позадкувала до виходу.

 Невдовзі Емілія почула звуки поліцейських сирен. Вибігши на вулицю, вона побачила двох патрульних. Один із поліцейських узявся заспокоювати жінку, інший — подався перевіряти кімнату охорони.

Директор прибув до музею й одразу помітив перелякану заступницю. Біля неї стояв високий чоловік у плащі.

Він швидко показав посвідчення.

— Шеф-інспектор поліції Джеф Беддінґтон.

Не минуло й кількох хвилин, як директор уже нервово міряв кроками коридор біля кімнати охорони. Він декілька разів заглядав до кімнати й щоразу бурмотів собі під ніс:

— Прокляття, це точно якесь прокляття!

— Зберігайте спокій, — повторював шеф-інспектор.

Емілія стояла осторонь і спостерігала за директором, мов за натягнутою пружиною, готовою будь-якої миті розпрямитися.

— Мені вже доводилося ставати свідком різних смертей, — нервував Гоберлі. — Але й уявити не міг, що тут таке трапиться.

— Заспокойтеся. Ми зробимо все можливе.

Директор опустився в крісло й зімкнув руки на грудях.

Шеф-інспектор Беддінґтон увійшов до кімнати охорони. Біля тіла вже працювали медики.

— Що з ним?

— Мертвий уже кілька годин. Точніше сказати поки не можемо.

— Яка можлива причина смерті?

— Рано казати, — задумливо відповів один із медиків. — Схоже, серцевий напад.

Шеф-інспектор зміряв поглядом тіло й вийшов із кімнати. Він витягнув телефон.

— Я вас чекаю, — пролунало у слухавку.

Через пів години ми вже прямували до музею.

— Шеф-інспектор Беддінґтон сказав лише, що справа термінова, — зітхнув я.

— А ще — цікава. Саме це мене хвилює більше, — підкрутив вуса Ганс. — Не дратуйтеся, друже, зараз самі дізнаємося.

— Звісно, що музей — справа серйозна. Але він навіть не дав прочитати ранкову газету.

— Жодних сумнівів, Пауле. Краще розкажіть, як проходить підготовка останньої статті про наші справи.

— Вам це настільки цікаво?

— Я ж головний герой. Повинен знати, що про мене пишуть.

— Рукопис майже готовий до публікації. Тільки б ще відредагувати. Якби ж ви знали, яке це захопливе заняття. Вмерти можна.

— Радий це чути, але вмирати не потрібно. Ваші статті можна читати замість романів перед сном.

Я помітив, як двоє волоцюг дивилися на нас і щось тихо обговорювали.

— Гляньте, друже, вони вас упізнали, — кивнув на них Ганс. — Ви єдиний у Відні з настільки рівною сорочкою.

— Сприйму це за комплімент.

— Це він і був.

За поворотом перед нами постав величний силует старого музею.

— Обожнюю архітектуру Відня, — задумливо мовив детектив.

Його погляд раз у раз ковзав по фасадах старовинних будівель.

— Вам, друже, слід було народитися кілька століть тому.

— Нісенітниці. Я щиро сподіваюся, що людство знову повернеться до цього чарівного стилю.