Розділ 4: Розкриття та відгомін

Лондонська ніч продовжувала сяяти святковими вогнями. Емма, лежачи у підготовленій «сценічній» позиції, спостерігала за кімнатою через дзеркальце, яке тримала в руці. Майкл стояв біля дверей, напружено стежачи за сходами, а Джеймс чатував на зв’язку через рацію.

— Він іде, — прошепотіла Емма, коли під’їхали тихі кроки.

У двері квартири Лілі тихо постукав чоловік у темному пальто — Едвард. Він виглядав впевнено, але невелика тремтіння у руках видавало внутрішнє хвилювання.

— Що ж тут відбувається? — пробурмотів він, озираючись по кімнаті.

Емма тихо видихнула і повільно підняла руку, показуючи, що «не реагує». Майкл кивнув їй у відповідь — їхнє ненав’язливе спілкування допомагало підтримувати план.

Едвард обережно ступав до місця, де «лежала» Емма. Він нахилився, і в цей момент Джеймс різким рухом увірвався до кімнати, закривши двері ззовні.

— Стоп! — вигукнув він. — Поліція!

Едвард здригнувся, на мить спантеличений. Майкл крокнув уперед, тримаючи Емму за руку, щоб вона впевнено піднялася. Вони не потребували слів — Едвард уже зрозумів, що його план розкрито.

— Це… це якась пастка? — промовив він, відступаючи.

Емма, підводячись, кивнула Майклу:

— Так, і ти потрапив у неї, Едварде. Час пояснити все.

З’ясувалося, що Едвард хотів вкрасти ялинку Лілі, аби продати її колекціонерам антикваріату, не замислюючись про святкові свята і те, що міг травмувати людей. Його помилки привели до залишених слідів, і план Емми спрацював бездоганно.

— Добре, що ви всі живі, — сказала Лілі, яка весь цей час спостерігала здалеку. — І що ця історія закінчилася без жертв.

Майкл посміхнувся, легенько торкнувшись руки Емми. Їхній погляд зустрівся, і в цій миті вони обмінялися тихим сигналом довіри і вдячності. Маленький жест — легкий обійм у святах, які могли стати початком чогось більшого.

— Лондон ніколи не перестає дивувати, — промовив Джеймс, закриваючи протокол. — А Новий рік ще й подарував справжнє диво.

Емма глянула на Лілі, на Майкла, а потім на сніг за вікном. Вона відчула, що ця ніч залишиться у пам’яті назавжди. Новий рік, Лондон, легкий сніг — усе злилося у відчутті справжньої магії.

— Гадаю, настав час святкувати, — сказала Емма, підводячись і обіймаючи Майкла дружньо.

— Згоден, — тихо відповів він.

І Лондон сяяв для них — не тільки святковими ліхтарями, а й маленькими дивами, що трапляються в новорічну ніч, коли збіг обставин допомагає знайти справжнє щастя.