Розділ 3: Інсценування

Емма сиділа у своєму маленькому кабінеті на Кінгс-стріт, переглядаючи записки і фотографії зі слідами злочину.

— Джеймс, — сказала вона, піднімаючи погляд, — у мене є план. Але він ризикований.

— Я завжди готовий до ризику, — відповів Джеймс, не відриваючи очей від монітора. — Що саме ви придумали?

— Я… планую інсценувати свою смерть, — тихо промовила Емма. — Якщо Едвард подуматиме, що я більше не загрожую йому, він може зробити помилку. І тоді ми його викриємо.

Джеймс роззявив рота, але швидко прийшов до тями:

— Це небезпечно…

— Так, але часу обмаль, — вставила Емма. — Свято скоро. І я хочу, щоб Лілі отримала справедливість до Нового року.

Майкл стояв поруч, слухаючи розмову. Йому важко було зрозуміти детальний план, але він відчував, що Емма впевнена і рішуча.

— Я можу допомогти, — сказав він тихо. — Знаю, що це дивно, але… я хочу бути корисним.

Емма кивнула і легенько торкнулася його руки. Мить — і тепло пройшло між ними, без зайвих слів.

— Добре, — сказала вона. — Це буде наш маленький секрет.

Вони перевірили квартиру Лілі ще раз. Ліхтарики на вікнах м’яко світили, сніг тихо падав, а повітря пахло корицею і свіжим хвоєю. Ідеальна атмосфера для… маленької драматичної постановки.

Емма розставила предмети так, щоб створити враження нападу: перевернуті подушки, кілька розкиданих прикрас, штучно перекинута ялинкова гірлянда. Майкл стояв поруч, підказуючи дрібні деталі і несвідомо підсвічуючи їй спину своєю присутністю. Легка хвиля довіри і симпатії між ними знову пробігла.

— Тепер треба перевірити план, — сказала Емма, нахиляючись до Майкла. — Коли він прийде, він подумає, що я не в змозі йому зашкодити.

Майкл кивнув, відчуваючи холодний вітер через відкриті вікна.

— Ви впевнені, що це спрацює? — запитав він.

— Так, — відповіла Емма. — Але для цього мені знадобиться, щоб ви залишилися поруч. Просто… спостерігали.

Вони стояли разом біля вікна. Сніг кружляв, Лондон сяяв міріадами вогнів. Емма відчула дивний спокій — саме тоді, коли збиралася підставити себе під вигляд загрози. Майкл легенько торкнувся її руки, як дружньої підтримки, і вона посміхнулася. Ця дрібниця додавала сил.

І тоді, коли годинник у Кінгс-стріт пробив одинадцять, Емма зробила останні приготування. Вона лягла у «сценічну» позицію, готова до того, щоб Едвард побачив її «немов мертвою». Серце калатало швидко, але не від страху — від адреналіну та відчуття, що план може спрацювати.

Сніг зовні тихо падав, Лондон нічого не знав про маленьку гру, яку готували всередині квартири. Це була ніч, коли детектив і новорічна магія перетнулися, а випадковий свідок став частиною великого плану.